Давня святиня в Жидичині

Над одним із старих русел Стиру, на високому пагорбі, за десять кілометрів від Луцька стоїть Жидичинський чоловічий монастир Святителя Миколая Чудотворця. Мало хто знає, що це одна з найдавніших православних обителей в Україні, давня резиденція луцьких єпископів і митрополитів.

У літописах монастир згадують ще за часів князя Володимира. В 1227 році до Жидичина прикластися до ікони святого Миколая приїздив князь Данило Галицький, свідчив «Руський літопис».

Є згадка, що тут бував після постригу в монахи син Хмельницького Юрій Гедеон. У часи розквіту монастирю належало понад десять сіл і містечок.

При митрополиті Петрі Могилі, у XVІІ столітті, монастир перейшов до греко-католиків. 1644-го намісник монастиря греко-католицький митрополит Яків Суша писав тут книгу «Фенікс», де згадав кілька сотень чудес біля ікони Холмської Божої Матері (ХІІІ ст.). Цей чудотворний образ, одна із найбільших святинь православної церкви, нині зберігається в Луцьку в музеї Волинської ікони.

Кілька десятиліть монастир належав римо-католикам, а у 1838-му припинив існування. Частину споруд і мурованої огорожі розібрали. Цеглу згодом відвезли в Ківерці, де в 187