У Волинській єпархії УПЦ КП запевняють, що не можна до органів людини ставитися, як до товару

Голова інформаційно-видавничого центру єпархії протоієрей Віталій Собко на прохання газети прокоментував пропозицію Міністерства охорони здоров’я прийняти закон про посмертне донорство, за яким усі померлі громадяни вважатимуться потенційними донорами. Про це інформує сайт єпархії.

Зараз у Церкві обговорюють це актуальне питання як виклик нашого часу, зазначив священик. Адже поряд із безсумнівно необхідною допомогою для багатьох важкохворих є і певні моральні проблеми та небезпека для суспільства.

«Неправильна пропаганда донорства і комерціоналізація трансплантаційної діяльності створюють передумови для торгівлі частинами людського тіла. Тож я, – підкреслив о. Віталій, – поділяю думку багатьох моїх співслужителів, що не можна до органів людини ставитися, як до товару, об’єкта купівлі-продажу. Пересадка органів від живого донора може бути тільки добровільною – як самопожертва, як прояв любові, співстраждання. При цьому він має бути повністю інформований щодо можливих наслідків для його здоров’я».

Стосовно вилучення органів у щойно померлих людей, то тут, переконаний голова інформаційно-видавничого центру єпархії, має бути виключена неясність у визначенні моменту смерті. Неприйнятним є скорочення життя однієї людини, у тому числі через відмову від життєпідтримуючих процедур, з метою продовження життя іншої людини.

На основі Божественного Одкровення ми віримо у тілесне воскресіння мертвих (в оновленому тілі). Обрядом християнського похорону Церква виражає належне шанування тіла спочилої людини. Та посмертне донорство органів і тканин також може стати проявом любові. Оскільки ж до любові ніхто не може змушувати, – таке дарування чи заповіт не може вважатися обов’язком людини. Тобто умова правомірності й моральної прийнятності експлантації – тільки добровільна і прижиттєва згода донора. Лікарі мають звернутися за згодою до помираючого або, якщо це неможливо, до його рідних. Так звана презумпція згоди потенційного донора на вилучення органів і тканин його тіла – недопустиме порушення свободи людини, її гідності як Божої дитини.