Луцькі жінки-таксистки розповіли, чому обрали таку професію

Якою має бути жінка, аби сісти за кермо авто та обрати собі професію таксиста? Це вимога життя, чи поклик серця? Як реагує слабка стать на нахабних пішоходів, які перетинають дорогу, та чи чіпляються п’яні клієнти, коли бачать, що за кермом – особа слабкої статі?, - про це пишуть Волинські новини.

Так, у Луцьку знайшлось три таксистки, які поділились досвідом життя та розповіли, що спонукало їх до такої, здавалось би, небезпечної та незвичної діяльності?? 

Засоби самозахисту? Просто телефон – ближче до руки

27-річна Інна Шевчук наразі - в декреті. Більше року не таксує. Однак зовсім нещодавно півтора роки тому працювала на таксі. Треба визнати - досить успішно. Дівчина кинула роботу бухгалтера, спробувала «таксистський хліб» і вирішила залишитись.

Їздити та порпатись в авто навчив ще змалечку тато-інструктор. Тож любить не лише ганяти містом, а й ремонтувати свого «залізного коня».

«Тоді, як купували мою Chery Jaggi, навіть запчастин, як таких, знайти було важко, сама підібрала від жигулів», - ділиться Інна.

«В магазин ходила, не могла пояснити, яка деталь мені потрібна була, то свічку викрутила, занесла в магазин, показала, так там сказали, що не кожен чоловік так зможе. Буде годину стояти пояснювати, що йому треба, але викрутити – показати – не кожен», - розповідає дівчина.

Однак, зауважила, після одруження чоловік не дає ремонтувати машину, каже, йому краще, «щоб руки біленькі були». «Та часом, звичайно, бувають компроміси», - загадково усміхається Інна.

Зі слів Інни, близькі з одного боку і переживали, однак розуміли її пристрасть до водіння. Тим більше, каже дівчина, вона має багато знайомих таксистів. Ті, своєю чергою, завжди турбувались, чи все добре, чи адекватні клієнти, завжди дзвонили, якщо дівчина зникала на понад 15 хвилин.

А п’яні клієнти ввечері, каже, чіпляються напевно лише з розмовами. «Були випадки, коли не хотіли розраховуватись. Спочатку намагаюсь нормально поговорити. Але траплялось, коли і хлопців на підмогу доводилось кликати. То ж жодний клієнт, не розрахувавшись, від мене не поїхав», - додає Інна.

Жодних засобів самозахисту з собою, каже, не возила – «просто телефон ближче до руки».

«Всього можна уникнути. Таксист має бути психологом, розуміти, про що можна говорити, а про що – ні, з ким можна, з ким – ні. Були хіба що випадки, коли просто відмовлялась від клієнтів, приїжджаєш, а там - якісь малалєткі, починають тобі щось розказувати», - обурюється Інна.

Робота, за її словами, як така, не загартовує, до неї вже треба бути готовою, мовляв, мати жилку, бути комунікабельною. То ж, чи порадила б вона її іншим жінкам – справа відносна, не кожному така діяльність підійде.

«От, наприклад, є в мене знайомі – Катя, Валя. Роками їздять. Вони таку жилку мають. Валя з чоловіком їздить. Він – удень, вона – вночі», - зазначає дівчина.

«Пішоходи страшенно дратують! Йде, по-мобільному говорить, нехай навіть по зебрі, нікуди не дивиться, але він же – такий самий учасник руху, йому ж легше зупинитись, вага машини – майже тона. А він – ні. Іде собі далі наглим образом, ще й кулаком махає!» - вкотре обурюється Інна та бажає водіям та пішоходам більше взаєморозуміння.

Розповіла дівчина і про цікавий випадок, який трапився якось під час роботи: «За 11 хвилин клієнту потрібно було доїхати від «Голівуду», що на Бойка, до проспекту Відродження, 10 і назад. Впорались. Навіть швидше», - задоволено усміхається Інна.

«Взяв клієнт телефон, запропонував брати участь в перегонах при нагоді, але машина в мене не така... так що не довелось», - зітхає дівчина.

Переваги таксування, каже, - в тому, що не чекаєш місяць зарплати, а щодня можеш принести додому якісь гроші. Тим більше, якщо любиш їздити.

Має Інна і машину мрії. Однак критерії вибору у неї зовсім «нежіночі» - зручність, придатність до доріг, комфортабельність. «Напевно мерседес, або БМВ 7», - замислюється дівчина.

На питання, якою ж має таки бути справжня жінка, Інна без вагань відповідає: крепкою духом, володіти собою.

Наостанок дівчина зауважує: «Хочу побажати пасажирам розуміти і диспетчера, і водія. Бо часом часом хтось когось не зрозуміє, недочує, і вже у клієнта - поганий настрій».

А от власне фото дівчина дати відмовилась, мовляв, досі колишні клієнти дзвонять, питають, чи не їздить, «чоловік психує, тож хай має крепке здоров'я і не нервується».

Мати чоловічий характер і лишатися при цьому жінкою

«Жінці потрібно вже мати характер, аби утриматися і затвердититись на такій роботі. Повірте, жінки приходять, пробують і йдуть. Потрібно не лише добре водити машину, орієнтуватися в місті, але і бути тонким психологом. Потрібно знати, де підтримати розмову, де промовчати. Потрібно мати чоловічий характер і залишатися при цьому Жінкою! Звичайно, і себе в образу не давати!» - висловилась з цього приводу інша таксистка Катя Двінських.

На таксі у Луцьку молода жінка працює вже шостий рік. «Йти поки не збираюсь», - впевнено заявляє вона.

«Я вважаю, що робота повинна приносити моральне задоволення. Я спробувала і зайняла тут свою нішу в суспільстві. Мене взяли. Мені подобається», - висловлювання Каті звучать більш, ніж переконливо.

Щодо того, чи підтримує її в тому друга половина, то Катя зазначає: «Мій чоловік – сучасна людина, він підтримує мене у всіх моїх починаннях».

Окрім того, вже вісім років жінка дає приватні уроки водіння. «Вчу людей правильно керувати авто. Називається моя школа «Вольный ветер» - це так званий центр підвищення водійської майстерності в екстремальних умовах. Так що в житті мені нудьгувати ніколи!», - усміхається Катя. Брала участь вона і в гоночних змаганнях, власне, в драг-рейсінгу.

Стосовно п’яних клієнтів, небезпечних ситуацій, які можуть трапитись під час роботи, Катя зазначила: «Справа в тому, що хамства я не переношу за своєю природою, тому даю зрозуміти, що такі номери в мене не проходять! Та ви знаєте, як правило діє! Ночами я не виїжджаю - вважаю, що жінка повинна бути ввечері і вночі вдома - біля своєї родини».

Дуже любить Катя свою «малечу» Daewoo Lanoc, каже, вона в неї – дуже совісний працівник, однак, як і будь-який водій, має автомобіль-мрію. Це, мовляв, Jaguar E Series.

Згадує жінка і кумедний випадок, пов’язаний з пішоходом. «Якось весною, коли дівчата почали вдягати коротенькі спіднички, на пішохідному переході пропускаю я якраз таку пішоходку. Вона зупиняється перед моєю машиною і починає поправляти колготки. Що робити? Сміх розбирає, тихенько сигналю ... Вона на мене подивилася, мовляв, чого хочеш? А потім, очевидно, зрозуміла, де вона, і як дала чосу! Минуло вже років чотири, а я досі сміюся!».

Загалом, додає Катя, тема пішоходів – це болючий момент суспільства: хами-водії, хами-пішоходи.

Щодо актуального на свято питання, якою має бути справжня жінка, дівчина впевнено заявила: справжня – це та, яка за будь-яких життєвих обставин залишається жіночною, ласкавою, люблячою, турботливою Жінкою. «Не забувайте, що крім роботи, є люди, які Вас люблять і чекають вдома!» - резюмувала вона.

В таксі – як в купе поїзда: нові люди, нові історії. З п’яними – легше.

Усього рік працює 40-річна лучанка Світлана за кермом таксі. Каже, на це штовхнуло життя, а власне, гроші. Мовляв, 50-100 гривень у день вирішують ситуацію.

Болісно реагують і діти, і чоловік. Одним не вистачає уваги, інший ревнує. Бо ж удень жінка займається офіційною роботою, на ніч виїжджає на таксі.

Поряд з цим робота їй подобається. «Навіть порадила б іншим жінкам. Це – як в купе поїзда: нові люди, цікаві історії. Часто трапляється, що розповідають про людей, яких знаєш. Луцьк – у нас компактне місто, де всі пересікаються», - розповідає Світлана.

Має жінка шістнадцятирічну доньку, та вже – впевнений водій авто.

«Небезпечних ситуацій, як таких, не трапляється. Чіплятись – не чіпляються. Хіба просто приділяють увагу. Та й взагалі з п’яними – простіше. Уночі – фактично всі п’яні. Дуже багато нетверезих дівчат», - зауважує жінка.

«Кожної ночі трапляється щось цікаве, виїжджати намагаюсь кожен день», - додає вона.

За кермом Світлана – вже понад 15 років, однак в дитинстві взагалі боялась їздити – «могла хіба що машину татові помити». Каже, через дві роботи майже повністю закинула справу, яку дуже любить: роботу в землі на дачі. Подобаються, мовляв, квітники, газони, ландшафти…

Наостанок таксистка зауважує: «Засмучує ситуація з пішоходами. Ні, вони в нас не нахабні. Вони невиховані – невиховані водії, невиховані пішоходи. Іноді навіть, як справжній шофер, матюкаюсь. Вголос»