Правда і нічого крім правди. Маркування фермерської продукції – це відповідальне виробництво і свідоме споживання.

Чи бачили ви упаковку, на якій велетенськими літерами написано склад продукту, а назву торгової марки – малесенькими? Запитання справді смішне. Поки що. Бо з 6 лютого 2022 року все зміниться. Ну, не настільки радикально, але поцікавитися, що і як треба писати фермерові на упаковці про свої харчові продукти за новим українським законодавством, - варто. Бо і штрафи те законодавство теж передбачає нові. Але чому справа не тільки і не стільки у штрафах? Підійдімо до питання «з іншого боку прилавка» - з боку споживача.

Чого хоче споживач?

«Клієнт завжди правий», - за наявності конкуренції це означає, що якщо ви вважаєте інакше, то цей клієнт купуватиме в іншого виробника. Все більше покупців цікавляться тим, чим їх насправді годують виробники харчових продуктів. І хочуть достеменно знати про це з інформації на упаковці. Спробуйте поглянути на те, що ви пишете про склад своєї продукції на упаковці, очима покупця: що йому важливо і чому.

1. Щоб можна було прочитати. Дрібний шрифт читається складно. Більшість без окулярів його не здолає. Дрібно надрукований склад сприймається скоріше як приховування інформації. Якщо виробнику нема чого приховувати – чому б не писати крупніше? Інформація про продукт не псує, а прикрашає упаковку, бо виглядає як вияв поваги до споживача.

2. Що, крім м’яса, в ковбасі (або: крім молока – у сирі чи морозиві)? Хотілося б знати, які основні інгредієнти входять до продукту, яке їх співвідношення, і які додатки (барвники, підсилювачі смаку, утримувачі вологи тощо) присутні у продукті.

3. Чи нема тут чогось, що для мене смертельно небезпечне? Йдеться про алергени. У загальному тексті їх можна не помітити; добре, якби вони були спеціально виділені – окремою групою, окремим кольором чи ще якось, аби гарантовано звернути на них увагу.

4. Щоб хтось допоміг зрозуміти написане. Не так просто зорієнтуватися в інформації на упаковці, якщо увесь її масив подано великим суцільним одноманітним текстом, та ще й дрібним. Хочеться, щоб інформація про інгредієнти, додатки, алергени та ін. була розсортована (групами, кольорами абощо), щоб покупець міг швидко зорієнтуватися, про що він читає. Адже один похід у магазин – це декілька продуктів.

5. Органічне? Без ГМО? Знаки маркувань суттєво полегшують задачу покупцю. Якщо виробник має на них право – їх використання зробить інформацію більш зрозумілою з першого погляду на упаковку. https://dpsscn.gov.ua/pres-tsentr/novyny/988.html

6. Знати, що купую на вагу та в Інтернеті. Хочеться мати інформацію про продукт, який продається на вагу, - доступну і у зрозумілому форматі. Щоб не дізнатися про вміст алергенів у реанімації.

7. Бути впевненим, що на упаковці написана правда. Некоректно вказана інформація про алергени може вбити, про терміни зберігання – отруїти.

Щоб зробити свідомий вибір, споживачеві потрібна достовірна інформація про продукт. Власне, як і фермеру, коли він сам купує харчі, вироблені кимось іншим.

Чому чесна і доступна інформація вигідна відповідальним фермерам?

Якщо фермер не витрачає кошти на свій розвиток і безпечність – продукція буде менш якісною, а продавати її він зможе дешевше, аніж той, хто піклується про якість. Тепер уявімо, що на етикетках обох виробників дрібнесенько написано нерозбірливу інформацію про склад продукту, а її достовірність ніхто не контролює. Хто матиме перевагу? Той, хто ковбасу робить хоч би і з субпродуктів та паперу, а не з м’яса. Бо він продаватиме її за нижчими цінами, ніж у добросовісних конкурентів, але не напише про склад на етикетці – або напише так дрібно, що ніхто не прочитає.

За найсвіжішим дослідженням споживацьких настроїв (за результатами 2020 року) https://www2.deloitte.com/content/dam/Deloitte/ua/Documents/Press-release/RWD%202020%20UA.pdf, 69% українців надають перевагу українським продуктам харчування, - тобто можливості потрапити в поле зору покупця зі своєю продукцією у українського виробника дуже великі. Приблизно стільки ж (64% - у традиційному магазині, 72% – онлайн) відзначають вплив бренду під час вибору продукту харчування, - тобто ціна репутації, яку ви напрацюєте в очах покупця, також висока. А 74% ще й рекомендуватимуть продукт харчування, який їм подобається, родичам, друзям та знайомим.

Тобто «дружити» зі своїм споживачем, будувати з ним довірчі стосунки, - не лише святе діло, а ще й економічно вигідне.

«Ловити рибку у каламутній воді» вигідно шахраям. Правдива інформація однаково вигідна і споживачам, і чесним виробникам.

Закон: примус чи підказка?

Надавати правдиву інформацію про продукт – це ще й вимога законодавства. Відповідальний за це – виробник. Закон «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» №2639-VIII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2639-19#Text, який зобов’язує виробника надавати доступно інформацію про склад продукту, вступив у дію ще в лютому 2019. Це означає, що нові партії пакувальних матеріалів, які закуповує виробник після ухвалення закону, вже варто маркувати по-новому. Щоб перейти на нове маркування, виробникам було надано аж 3 роки перехідного періоду. Трирічний термін спливає 6 лютого 2022.

Що треба знати малому виробникові?

По-перше, закон фактично містить відповіді на запитання, як зробити так, щоб відповідати перерахованим вище вимогам споживача.

По-друге, він закладає дуже простий принцип маркування: не вводь в оману, а інформацію надавай точно, достовірно та зрозуміло для споживача.

Зрозуміло, що на етикетці має бути: назва та кількість харчового продукту, склад, наявність алергенів, кількість продукту в упаковці, термін придатності, будь-які особливі умови зберігання і/або використання, контактна інформація виробника, енергетична та поживна цінність, місце походження (для деяких категорій продуктів), спосіб виготовлення або виробництва харчового продукту.

А ось ще декілька важливих позицій, про які варто знати.

• Збільшуємо шрифти. Мінімальна висота літер – не менше 1,2 мм (або 0,9 мм, якщо упаковка маленька) – проти нинішніх 0.8. Якщо упаковка менша ніж 10 см2, обов’язково має бути назва продукту, алергени, кількість, мінімальний термін придатності.
• Шрифт – чіткий, розбірливий і контрастний. Надписи – точні, чіткі, зрозумілі, розбірливі, розміщені на видному місці (на упаковці, етикетці). Не повинні приховуватися іншим текстом або малюнками. Текст – державною мовою. Переклад іншими мовами – за бажанням.
• Акцентуємо увагу на алергенах! Про них «кричимо» кольором, шрифтом або стилем, аби неможливо було не помітити. До алергенів належать злаки, які містять рослинні білки, ракоподібні, яйця, риба, арахіс, горіхи, соєві боби, молоко та молокопродукти, селера, гірчиця, кунжут, люпин, молюски тощо.
• Пишемо про всі складові продукту; вказуємо в порядку зменшення масової частки.
• Обов’язково пишемо про наявність рафінованих олій або жирів рослинного походження (зокрема, пальмової олії).
• Пам’ятаємо, що вимоги до інформації про продукти, які продаються у магазині та інтернеті, - однакові, а інформація про нефасований товар має бути доступна.
• Нічого не придумуємо! Наприклад, про нібито лікувальні властивості харчів, якщо відсутні посилання на відповідні наукові дослідження.

Щодо зрозумілості. Є певна інформація, яка має бути в одному полі видимості. Це: назва харчового продукту, його кількість, а для напоїв із вмістом етилового спирту понад 1,2% - фактичний вміст спирту у напої. Також в одному полі видимості має бути обов’язкова інформація про поживну цінність харчових продуктів (енергетичну цінність, вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі), наявність моно ненасичених та поліненасичених жирів, крохмалю, ін.

Полегшити вибір споживачу може додаткова інформація, - але вона не повинна вводити в оману, бути для нього незрозумілою або заплутаною. Наприклад, позначка "без ГМО", "підходить для осіб з непереносимістю глютену" або про те, що продукт "натуральний" (якщо він дійсно не містить нічого штучного: сировини, інгредієнтів, барвників, ароматизаторів, консервантів, стабілізаторів, харчових добавок, підсолоджувачів). Якщо є хоча б один такий інгредієнт, слово "натуральний" використовувати забороняється. За порушення - штрафні санкції в розмірі 3-5 мінімальних зарплат (це 18-30 тис грн.).

180 тисяч за хитрість

Якщо цікаво, які санкції за порушення цього закону, про це можна почитати в іншому законі - «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19.

Неточна, недостовірна інформація про продукт обійдеться юридичним особам у 15 мінімальних заробітних плат (90 тис. грн1), а ФОПам – у 10 (60 тис. грн). А введення споживачів в оману щодо речовин і харчових продуктів, що викликають алергічні реакції або непереносимість, оцінюється штрафом рівно у двічі більшим: відповідно 180 та 120 тисяч.

Отак дорого може обійтися одна «оманлива» цифра на етикетці – якщо ви написали, що у складі 100% м’яса, а насправді поклали менше. Або якщо до складу продукції ви додали ті компоненти, яких там не має бути, - наприклад, рослинні жири замість молока, і при цьому називаєте продукт «молочним», а не «молоковмісним».

Отож,

Якщо розібратися, причин не виконувати Закон «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» у чесних фермерів немає. Навпаки: він допомагає не пропустити нічого з того, що справді важливо для вашого споживача, і підказує, яким чином це краще подати.

Таким чином, ви, як виробник, який дорожить своїм покупцем, можете зробити як мінімум 3 дуже важливі речі. По-перше, виготовити справді безпечний продукт. По-друге, повідомити про це на етикетці, крупно зазначивши склад. По-третє, виявити турботу про покупця, попередивши про вміст алергенів, які можуть нашкодити його здоров’ю, а то й виявитися смертельними.

Насамкінець. Ті, хто впевнений у якості свого продукту, міг би друкувати його склад зі словами на кшталт: «Ви обов’язково маєте знати склад нашого продукту». Це могло б стати ініціативою – і своєрідним «знаком упевненості». Хто готовий?

*Ця діяльність стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International.