Влада планує зменшити територію історико-культурного заповідника у Луцьку, щоб там можна було будуватись

На одній із сесій Луцької міської ради обговорювали питання щодо можливого зменшення території історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».

Громадські активісти і краєзнавці занепокоєні, адже такі новації можуть негативно позначитись на збережені історичної спадщини.

Раніше у коментарі для ЧЕТВЕРТОЇ ВЛАДИ головний спеціаліст управління містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації Петро Троневич заявляв, що Старе місто мають «відновлювати» багаті люди.

Але якщо на території  заповідника з’являться  нові житлові будинки – це буде звичайна закрита територія для людей.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону культурної спадщини», правовий режим земель історико-культурного призначення передбачає не тільки охорону пам’яток культури, але й організацію вільного доступу відвідувачів для ознайомлення з такими пам’ятками.

І немає гарантій, що все буде гарно відреставровано, а не «відремонтовано». Завдяки звичайному ремонту втратив історичну цінність будинок Пузин, який вважали найстарішим у Луцьку. Тепер біля замку Любарта зараз стоїть звичайна євро-хата, а не пам’ятка.

Луцьк втратив не одну історичну пам’ятку за останні роки. Громадські активісти переконані, що треба зберегти те, що зараз є, а не руйнувати.

 За словами головного архітектора міста Луцька Юрія Казмірука, пропозицію щодо зменшення території заповідника внесло управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації. Заповідник підпорядкований облдержадміністрації.

Начальник управління містобудування та архітектури Луцької міської ради Юрій Казмірук  каже, що є наміри  затвердження  межі навколо історико-культурного заповідника,  встановлення окремих охоронних зон і зон регулювання забудови навколо пам’яток архітектури, культури, археології, садово-паркового мистецтва і всіх інших.

- Якщо арифметично взяти площу території всього заповідника і локальні площі тих охоронних зон, звичайно, що локальні площі охоронних зон будуть менші, ніж територія цілого заповідника. Дехто надіється, що можна буде здійснювати господарську діяльність поза тими охоронними зонами. Тобто на самій плямі не можна, а за нею можна. На мою думку, цей підхід не зовсім правильний. Все таки треба домогтися затвердження межі історико-культурного заповідника, - каже Юрій Казмірук.

- На сьогоднішній день є генеральний план міста Луцька, затверджений рішенням сесії міської ради у 2009 році, яким чітко обумовлено забудову на території старого міста, і зокрема в тій частині, де знаходиться історико-культурний заповідник старий Луцьк, - продовжує чиновник. - Є генеральний план історико-культурного заповідника. Звичайно, що він кореспондується з генеральним планом міста. Межі історико-культурного заповідника юридично не визначені. Варто наголосити, що є відповідні обмеження, процедури використання земель і забудови, реконструкції, реставрації, відновлення історичної забудови. Історико-культурний заповідник – це не «гетто», де можна диктувати свою волю.

- Там окрім житлових будинків, громадських споруд, пам’яток містобудування і архітектури, пам’яток культури, пам’яток археології є багато і інших об’єктів, які без сумніву накладають певний відбиток на суб’єктів підприємницької діяльності і господарювання там.

- Здійснювати господарську діяльність на цій території набагато складніше, ніж у будь-якому місці в Луцьку. Насамперед, ви чудово знаєте, що земля на території заповідника може бути в оренді, але не може бути у власності. 

Юрій Казмірук навів приклад, що біля будинку Пузин, поблизу пам’ятки природи «Лесиного ясена», роками стоїть зелений паркан. Там наразі призупинився процес відновлення  автентичної споруди, яка у свій час була. Сталося це через те, що власник домагається cтати власником земельної ділянки, а не орендарем.

- Яким же чином здійснювати ту господарську діяльність на легітимних межах?  Навіть чи ви, чи я там би жили і захотіли б свій будинок добудувати, надбудувати, відновити, а оці жорсткі умови накладають свій відбиток, - вважає начальник управління.

- Ідея зменшення території історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» пов`язана з тим, що багаті люди хочуть там будувати житлові будинки?

- Розумієте, там є генеральний план, так-званий, регенерації, відтворення тої забудови. Це не означає, що робити нічого не можна. Це ж не зберегти дике поле, «гетто» і не дати можливості, щоб навіть час мав якийсь вплив на проживання тих людей.

Якщо би був там ваш будинок чи мій і валилася якась стіна то треба ж просто себе захищати, дати можливість людям провести ремонт, реконструкцію. Якраз відбудова чи відтворення автентичних об’єктів… А чому би й ні? Це треба робити. Звичайно, що бездумно втручатися якоюсь такою новою забудовою в історичне середовище, то звичайно, що це крамола. І для того є така велика кількість тих наглядових контролюючих органів, починаючи в першу чергу від дирекції історико-культурного заповідника, бо вони є господарі. Вони є ті нервові рецептори втілення в структуру  Старого міста. Вони повинні відразу належним чином реагувати. От якраз заповідник повинен координувати дії кожного із нас у тому процесі.

-  Як Ви ставитесь до можливого будівництва на вулиці Кафедральна, 13?

- Можна це робити, якщо робити це розумно і відповідно до законодавства. В структурі генерального плану історико-культурного заповідника передбачена регенерація – відтворення історичної забудови. Тобто відтворення має бути максимальне із дотриманням отої автентичної будови історичних нашарувань 17, 18 , 19 століть – це однозначно…От будинок Пузин відреставрували?

- Відремонтували.

- От тут є тонкощі питання! Дуже велика різниця між реставрацією і ремонтом. Я одразу скажу, що звичайно, це невдалий підхід. Силіконова архітектура, техно-стиль, не можуть бути  китайські двері на історичній пам’ятці.

- Звичайно, що відповідальний за це замовник і генеральний проектувальник, органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. Моя функція - містобудівні умови і виписати правила гри для проектної організації, де ми чітко написали відновити автентичні і деталі і образ тої споруди, масштаби.

- Як справились з темою замовник і генеральний проектувальник ви бачите. Не вдало справились вони з тим завданням. Те саме стосується того кварталу на Кафедральній… Дійсно є двох-трьох ярусні підвали. В першу чергу, має передувати робота у архівах. Має бути археологічні розкопки – це однозначно. Якщо вишукана історіографія є, наукові пошуки чимось увінчалися, звичайно, тоді є резон відновити те, що там колись було.

- Люди навколишніх будинків живуть років там років 30-40. А історія ж трошки більша, глибша. Коли був газон то їм було чудово й зручно. Але там була забудова. Якщо територія відтворюється, з цим треба примиритись. А якщо воно там було і воно відтворюється не так як було, то  з отим треба боротися.

- Наскільки ті підвали будуть збережені, чи збережені?… Є ж підвали під приміщенням дирекції історико-культурного заповідника. Їм там дали якесь «нове життя», але  вдало чи не вдало… Проте є можливість побачити. Там два яруси підземель. В проекті навіть передбачено приводити туристичні групи… Тобто це робити можна, якщо робити грамотно і професійно, погоджуючи кожну дію із спеціалістами, громадськістю, із засобами масової інформації. А якщо це робиться непрофесійно то звичайно нарікання виникають.

Директор історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький вважає, що ідея зменшення території заповідника насамперед стосується того, щоб привести все до ладу.

-  Справа в тому, що заповідник – це комплекс пам’яток на території. Відповідно, на території мають бути пам’ятки, це їхня територія і охоронна зона. Багаті люди завжди будувалися і будуть будуватися. А на рахунок заповідника, є ціла система законодавчих нормативних актів, яка ставить вимоги щодо будівництва на заповідній території. Тобто все це знаходиться під контролем правоохоронних органів. І чи там буде будуватися чи багатий, чи бідний немає різниці, все згідно чинного законодавства.  Мова йде про збільшення положення, щоб зверталася увага більше на пам’яткові комплекси, для чого власне і така ідея, щоб більше зберегти пам’яток, а не самої території, - резюмує Павло Рудецький.

Голова Громадської ради Волині Ігор Левчук переконаний, що зменшення території заповідника - це остаточне і повне його знищення.

- Я розумію, це велика мрія наших корумпованих чинуш і забудовників, які багато років безкарно знищують культурний спадок наших предків. В них одна мета - прикрити власні багаторічні злочини та зняти юридичні перепони для остаточного дерибану землі та повної забудови охоронної заповідної території, - розповідає Ігор Левчук. - А її тут аж 41 гектар, плюс більш ніж 50 гектарів охоронної зони… Чого варта тільки земля Центрального ринку, біля якої вже багато років «облизуються»  так звані «блатні інвестори»… А безкарних злочинів в заповіднику ой як багато. Паплюження та незаконна масова приватизація пам’яток, дерибан особливо цінних державних земель, маніпуляції з орендою, нещадна тотальна самочинна забудова, нецільове використання бюджетних коштів, масові фінансові зловживання, знищення археологічного простору.

- Кому вигідне зменшення території заповідника?

- Варто звернути увагу на  постаті його ініціаторів. Основним його лобістом є чиновник Волинської обласної державної адміністрації Петро Троневич - колишній багаторічний заступник горезвісного колишнього директора історико-культурного заповідника Тараса Рабана, відстороненого від посади за службові зловживання. Сам він є нині фігурантом кількох кримінальних проваджень і особисто причетний до масових зловживань і знищень пам’яток заповідника і області. Дивним чином ця «ініціатива» співпала в часі і з «телепортацією» в крісло директора заповідника і іншого чиновника Волинської держадміністрації Павла Рудецького. А якщо до цього ще зауважити і фон скандалів навколо «мажорних» будівництв в Старому місті, де фігурують чиновники різних рівнів і депутати  та більше десятка порушених за нашими поданнями кримінальних проваджень, кількість яких суттєво зростає… Тоді все стає зрозуміло. Жодних благих намірів. Тільки бізнес і особисті інтереси.