З Ковеля до Почаєва 91-річна волинянка пройшла пішки

Сім днів Ганна Павлівна Сухецька, жителька села Городне Любомльського району, разом з іншими паломниками впевнено прошкувала до Почаєва, в дорозі співала духовні пісні й жодного разу не звернулася по медичну допомогу, інформує Волинь-нова.

«А я нікому не сказала, скільки маю літ. Якби знали, що вже така стара, то відмовили б мене та не дозволили вирушити в далеку дорогу», - з хитринкою зізнається бабця Ганя.

Незважаючи на поважний вік, Ганна Павлівна має добру пам’ять і світлий розум, не пропускає богослужіння, співає в церковному хорі. Вдома довго не засиджується - відвідує храми по всій Україні. Сили ще є, отже й робить те, що до душі. Коли дізналася про міжнародний хресний хід до Почаєва, вирішила й собі приєднатися до прочан.

Українці Холмщини та Підляшшя споконвіків ходили на прощу до Почаївської лаври. Після Другої світової війни, коли ці землі відійшли до Польщі, добра традиція перервалася. Віряни Польської автокефальної православної церкви вирішили відродити її і 22 липня у польському місті Гайновка розпочали хресний хід.

Вони вийшли з Польщі, перетнули територію Білорусі. Далі їхній маршрут проліг через Волинське Полісся – Ратнівський, Старовижівський, Ковельський райони. А 28 липня, у день святкування 1025–річчя Хрещення Русі, у місті залізничників до паломників, які вже подолали 230 кілометрів, приєдналося чимало наших парафіян. Серед них і бабця Ганя.

«З нашого села я одна приїхала в Ковель, а вже звідти вирушила пішки разом із усіма. Погода була хороша, люди привітно ставилися одне до одного, допомагали чим могли. За день ми долали близько 40 кілометрів, а тому на ногах у багатьох прочан з’явилися мозолі. Я ж знала, що попереду далека дорога, тому взула зручні шматяні тапки та прислухалася до поради полячки: у взуття поклала кропиву і жодного мозолика не намуляла», - пригадує старенька жінка початок паломництва.

З Ковеля паломники рушили через Турійський район на Володимир–Волинський, а вже звідти — на Почаїв. За процесією їхав автомобіль, на якому були важкі речі, ковдри та свіжа вода. За станом здоров’я паломників стежив лікар.

5 серпня - якраз на свято Почаївської ікони Божої Матері — в післяобідню пору вони припали навколішки біля воріт Лаври і дякували Богові, Божій Матері та всім Святим за сили, які дали, щоб змогли подолати такий неблизький шлях. Монахи Лаври окропили прочан святою водою, після того запросили на вечерю. Згодом до Лаври прибув хресний хід із Луцька та Радивилова. Бабця Ганя переконана, що постійні щирі молитви підтримували всіх паломників, тому вони без будь–яких перешкод дійшли до цієї православної святині.