«І сам не гам, і комусь не дам»: чому гине санаторій на Волині (ФОТО)

Закинутий волинський санаторій «Журавичі» можна було кілька разів поставити на ноги. Однак його фактичний власник - Державне агентство лісових ресурсів України — не хоче розпрощатись із об’єктом і передати його області, а саме в цьому напрямку нічого не робить, - повідомляють «Відомості».

Отож, санаторій-профілакторій «Журавичі», що на Ківерцівщині, що 15 років стоїть пусткою, у вкрай занедбаному стані. Ніяк не прийдуть сюди й інвестори, хоча обласне керівництво та власники санаторію кажуть, що охочих чимало.

Як розповів голова Журавичівської сільської ради Леонід Лукашук, на території санаторію розміщені спальний і лікувальний корпуси, їдальня, адмінбудинок, складські приміщення, електропідстанція. Крім цього, є й свердловина з водою, а трохи далі — родовище торф’яних грязей. Але нині усе це у вкрай занедбаному стані.

Дістатися ближче до корпусів не легко: стежки заросли височенною травою. Дахи прогнили, у деяких вікнах давно вибиті шибки, двері забиті дошками. Без особливих складнощів можна пробратись усередину лікувального корпусу. А там узагалі жах: штукатурка облетіла, підлога прогнила, стеля всіяна дірками, стіни — тріщинами, керамічної плитки давно вже не вистачає у багатьох місцях.

Особливо страхітливо виглядають кімнати, де колись, найімовірніше, проводили водні процедури. Не в кращому стані й джерело з цілющою водою.

«Санаторій гниє, місцевість, яка б могла приносити користь людям, просто пропадає. До нас іноді з Рівненщини приїздять за тими грязями, бо бачать, що допомагає. А ми на місцях ніяк не можемо скористатись із того, що дала природа», — каже голова сільської ради.

Зі слів голови обласної організації Профспілки працівників лісового господарстваПавла Матіюка, було багато пропозицій від інвесторів, але налагодити співпрацю з ними так і не виходило.

Як Волинські Новини повідомляли раніше, санаторієм «Журавичі» зацікавився російський бізнес.

«Не так давно була пропозиція від львівської організації «Мелодія життя», яка займається лікуванням дітей із церебральним паралічем. Вони підготували проектну пропозицію з реконструкції санаторію, яка мала початись у 2012 році. За їхніми підрахунками, на оновлення здравниці необхідно було 13,5 мільйона гривень. При цьому ми мали виділити лише 1 мільйон 280 тисяч, а решту — інвестори. Проте львів’яни виставили умову, щоби віддати санаторій в оренду за символічну плату — одну гривню на рік. Однак у Державному агентстві лісових ресурсів України нам повідомили, що так чинити ми не маємо права. Це суперечить законодавству. Тож цей варіант відпав», — розповідає Павло Матіюк.

Те, що санаторієм неодноразово цікавились інвестори, підтвердив і голова сільради. Каже, що приїздив дивитися на місцину навіть гендиректор «Укрторфу», але і він отримав відсіч від Держлісагентства. Більше того, здравницею цікавився навіть нащадок працівника колишнього журавичівського курорту, що діяв тут ще за Польщі. Але, дізнавшись, хто власники, братися за діло не схотів.

Отож, як бачимо, санаторій уже кілька разів можна було поставити на ноги, проте щоразу в Держлісагентства знаходилися відмовки. «І сам не гам, і нікому не дам» — на всі 100% спрацювала в цій ситуації українська приказка.