Виставу «Роксоланки то є руські панни» представили у Луцьку

Бароко на сцені і досвід війни: у Луцьку представили виставу «Роксоланки то є руські панни»

У музейному просторі «Окольний замок» у Луцьку 18 липня відбувся показ вистави «Роксоланки то є руські панни», створеної за мотивами поеми Симеона Зиморовича. Постановка поєднала барокову поезію XVII століття з досвідом сучасної війни.

Про це повідомляє Район.Культура.

Поему «Роксоланки то є руські панни» написав Симеон Зиморович (1608–1629) як весільний дарунок для брата. Твір складається приблизно з 60 пісень і побудований як діалог хорів юнаків і дівчат.

У тогочасному контексті слово «руський» означало «український» і походило від Київської Русі, не маючи жодного стосунку до сучасної Росії. Назва «Роксоланія» була поширеним у Європі латиномовним означенням України. Тож назву твору можна тлумачити як «українки, тобто українські дівчата».

У Луцьку представили виставу «Роксоланки то є руські панни»

Постановку створили режисерка Влада Самойлова та авторка п’єси Анна Гороженко. Вистава відтворила атмосферу українського бароко XVII століття і водночас провела паралелі із сучасністю. Показала, скільки спільного насправді є між нашим минулим і сучасністю, і що любов завжди перемагає.

Мотив війни став одним із ключових у постановці. Тексти Зиморовича про тривогу за близьких і надію на повернення набули особливої актуальності у сучасному контексті.

До вистави долучилися актори «Театру ветеранів». Їхня участь надала бароковим текстам нової глибини, адже слова про розлуку і повернення додому звучали від людей, які пережили це особисто.

Дійство доповнили барокова музика, танці та читання віршів. Музейний простір «Окольного замку» став частиною сценографії та допоміг відтворити атмосферу епохи.

Фотограф: Mark Volkoff

Фотограф: Mark Volkoff Глядачі стали співучасниками перформансу

Після основної частини глядачі разом з акторами перейшли до вежі Чорторийських, де відбулося виконання кантів (хвальна урочиста пісня, – ред.) під супровід скрипки. Також відвідувачів залучили до інтерактиву – їх навчали танців XVII століття.

Глядачі стали співучасниками перформансу і змогли відчути атмосферу бароко.

Попри понад 400 років між сучасниками і героями поеми, теми любові, стійкості та віри у перемогу залишилися близькими і зрозумілими.