Еволюція фарборозпилювачів

Першими прикладами аерографії вважають відбитки долонь, а також зображення людей і фігурок доісторичних тварин, що знаходились на стінах печер в Аргентині. Експерти вважають, що для їх нанесення використовували найдавніший фарборозпилювач – тонку трубчасту кістку, яка була наповнена рослинним барвником, що видувався на стіну. Саме тому принцип такого фарбування аж ніяк не назвеш інноваційним. 

А ось сучасна історія аерографії розпочинається в Північній Америці, де в 1879 році було зібрано перший прототип фарбопульту. Щоб його створити, Ебнер Пілер використовував все, що було під рукою: і зігнуту вилку, і голку від швейної машини, а також паяльні трубки, ложку, дерев’яні бруски, трошки вигнутого заліза. Проте найважливішою деталлю моделі, без якої винахід не був би реалізований, являється запатентований вченим повітряний ручний компресор. Але треба сказати, що розподільник фарби, винайдений Пілером, найбільш підходить художникам. Його принцип дії збережений, і в багатьох сучасних моделях він є. Це стосується і аерографа Miol 80-896, який можна придбати на сайті price.ua за 180 грн. Ціни на такі види пристроїв дуже демократичні, тому вибрати і купити надійний і недорогий фарбопульт в наш час можна без проблем. Правду кажучи, раніше такий інструмент був важкодоступний і специфічний. 

Цей пристрій почали масово виготовляти корпорації і компанії, котрі мали науково-дослідні центри: Intertool, Armateh, Bosch, AGP, Black&Decker, Craft, Jonnesway та інші. Саме після цього виробництво фарбопульту стало масовим. 

Не можна не згадати Алена та Томаса де Вілбіса, яких називають прабатьками сучасного пульверизатора. Спочатку цей пристрій використовувався тільки в медицині. Томас пішов далі свого батька, і через деякий час пульверизатор вже почали застосовувати для нанесення фарби на різноманітні поверхні. Найпершими за допомогою цього прибору були пофарбовані автомобілі та швейні машинки. Сучасники високо оцінили ефективність цього виду покриття. Він був економічний і не вимагав багато витратних матеріалів. Патент на винахід Томас отримав в 1907 році. 

В подальші роки винахідники не стояли на місці, різні компанії та наукові центри проводили власні дослідження, проте всі вони закінчились тим, що галузь фарборозпилювачів поділилась на два основних типи обладнання. Це безповітряне з двигуном і пневматичне. Розпилювачі фарби різняться між собою принципом дії, продуктивністю і призначенням. Так, в пневматичному фарбопульті застосовується ресивер та вмонтований компресор. Фарба знаходиться в бачку і надходить в розпилювач через шланг під тиском. А ось електричний фарбопульт має насос, який створює тиск в ємності. Далі найменші краплі вилітатимуть із сопла пристрою. Є також і проміжний варіант цих двох розпилювачів. Він використовує комбіноване розпилення, тобто електричний пристрій оснащається ручкою з мінікомпресором. 

Необхідно зазначити, що для того, щоб вибрати необхідний фарбопульт, треба правильно оцінити галузь його застосування.