Приколи луцьких білбордів

Луцьк вже давно заполонили десятки, а може й сотні білбордів, люди звикли до цього рекламного явища. Тепер потенційних покупців рекламісти можуть зацікавити тільки якщо він буде прикольний.

У місті Луцьку наочність розвішена і на парканах, і на будинках, і на спеціальних щитах-білбордах. На стіні будинку розмістився рекламний щит, сповіщаючи лучан, що вдень і вночі вам готові доставити "будівельні....будматеріали". В цьому стилі можна написати, що пропонується олійна олія, сальне сало або ж пивне пиво.

На паркані, що навпроти кінотеатру "Промінь" пропонувалась, мабуть, металочерепиця і всі інші вироби з металу. Хтось із металошукачів клюнув на приманку і вирізав шматки рекламного щита, де було написано "метал". Невідомо, чи взяли у нього продукцію в скупці металобрухту, зате дірки в словах вводили в оману бажаючих придбати металочерепицю.
Наочність почалась з первіснообщинного ладу, де на скелях древні люди малювали мамонтів. Продовжується цей стиль у сучасному лісі, де художнім панно для тексту служить кора дерев. Навіть в тому лісі, де наша землячка Леся Українка писала світовий шедевр драматургії драму-фейєрію "Лісова пісня". Територію там облагородили, навіть дровець заготували. Проте гостям хочеться поставити свій автограф як не на дереві, то хоча б на примітивній споруді.

А коли під час ремонту залишається зайва фарба, то прийнято міський тротуар прикрашати зізнаннями у коханні до конкретного дівочого імені. Написати правду про зайву фарбу наважується не кожен романтичний маляр.

А ось попросити вибачення у коханої, затративши на це не зайву фарбу, а чималі гроші за оренду білборда наважується не кожен. А даремно. Давно вже пора попросити вибачення у всіх читачів, що споглядають на білборди за граматичні помилки і казуси у текстах, і найголовніше   -  за невиправдані надії героїв виборчих баталій, котрі після яскравих наочний обіцянок із рекламних щитів притьмом кинулись повертати у власні кишені витрачені на піар немалі гроші.