Сепаратизм, СБУ і інші секрети від волинського генерала

Волинянин Олександр Скіпальський – «батько» двох дуже важливих у системі державної безпеки структур: військових контррозвідки та розвідки, багаторічний працівник усіх щаблів СБУ, професійний контррозвідник, який, однак, вийшов із лав КГБ. Він своїми очима бачив як становлення сучасної України та системи спецслужб, так і нещодавнє загнивання останніх.

Генерал висловив власне бачення і щодо здатності так званих силовиків стати проукраїнською структурою.

На переконання генерала Олександра Скіпальского, в діяльності нинішніх структур СБУ «жодних державотворчих, фундаментальних змін не відбулося. Хоча слід розуміти, що обійтися косметичним ремонтом, який наразі проводять про людське око, не вийде. Надто довго спецслужба формувалася за принципом особистої відданості, а не патріотичності й професіоналізму.

Починаючи ще від 1993–1994-го працівників СБУ не виховували в дусі відданості Українській державі, «патріотизм» сприймали просто як слово, за яким нічого не стоїть. Унаслідок цього маємо структуру із вродженими елементами непрофесіоналізму й корупції та ще й густо наповнену анти-українським, проросійським злодійкувато-аморальним елементом. У нас не розвивалася держава, натомість усе найкраще йшло в олігархічні клани. Жоден президент не приділяв розвиткові спецслужб належної уваги. Результат дуже наочний. Відповідно СБУ заполонила погордлива сірість, яка може породити тільки сірість. Реформування має бути докорінне».

Перший голова Служби військової контррозвідки України зізнався, що не має претензій до чинного голови СБУ.

«Наливайченко має хорошу розвідувальну підготовку, закінчив російську Академію служби зовнішньої розвідки (колишня Вища Червонопрапорна школа КГБ СРСР ім. Ю.В. Андропова), за рекомендацією і на прохання керівництва російської спецслужби був прийнятий на роботу в консульську службу МЗС України (Фінляндія, США), зробив дуже швидку, блискучу кар’єру, від рядового консула був підвищений до заступника міністра закордонних справ, а коли досвідчений міністр Борис Тарасюк, розібравшись, відправив його послом до Білорусі, він через родинні зв’язки пана Ющенка став першим заступником голови СБУ, - зазначає він. - На початку спільного перебування у Службі безпеки мені дуже імпонували його патріотична риторика в стилі «ми українці», помножена на здобуту в розвідувальній академії підготовку, та природний талант правильно прозвітуватись і пропаритись».

У той же час, Скіпальский зазначає, що «ця людина виявилася зовсім відмінною від свого стилю поведінки. Насамперед мова про кадри: їх добір, перевірку, навчання. Саме в цій царині Наливайченко добирав людей за принципом особистої відданості та інтересів, відповідно Україна втрачала свій потенціал у сфері безпеки за всіма напрямами.

Пригадайте Кислінського, Хорошковського, сприяння розколові між Ющенком і Тимошенко тощо. А головне: чому в 2009–2010 роках від нього так і не прозвучала заява про небезпеку приходу до влади донецького клану? А може, хтось уже забув нещодавній скандал у Дніпропетровську з Георгієм Ярошенком, «смотрящім» від СБУ та людиною Наливайченка? І це аж ніяк не єдиний випадок, стільки ще крутиться інформації в кулуарах серед фахівців».

Водночас генерал Скіпальський не стверджує, що Наливайченко не захищає інтересів України і є глибоко впровадженим ворожим агентом впливу чи навіть кадровим працівником російських спецслужб. « Я не можу цього стверджувати, тут мають бути конкретні докази, - констанує він. - Але думати й робити висновки нам ніхто не заважає».

Роздумуючи, чому так сталося, що саме СБУ на Донбасі стало одним із головних локомотивів сепаратизму, зазначає: «Колишні працівники КГБ, які залишилися працювати в нашій державі, не протидіяли, а сприяли антиукраїнським настроям та роботі російських спецслужб. Зокрема, як не згадати тріумвірату, котрий після втечі Януковича займався роздмухуванням антиукраїнської істерії на Сході? Це народні депутати Олександр Єфремов, Валерій Голенко та екс-очільник Управління СБУ в Луганській області Олександр Третьяк. Останній особисто курував звезення зброї до тамтешнього офісу Служби безпеки у квітні, а відтак і захоплення приміщення. Це був такий собі привіт Києву за його усунення 13 березня з посади. До речі, після звільнення він працював радником голови Донецької ОДА Сергія Тарути».

Генерал усе ж звернув увагу на позитвні зміни, оскільки «в країні відбуваються природні перетворення, зростає рівень патріотизму. Те саме стосується, попри все, й СБУ. Знаєте, не можна зупинити потяг, і нікому це не вдасться, ніякій агентурі, тому зараз особовий склад набагато вільніше почувається у виборі: йти шляхом корупції та зради чи ні. За Януковича такого вибору просто не існувало. Важливо, що керівництво країни нарешті дослухалося до нас, хоча ми про це кричали ще від березня, й нарешті почало відновлювати структуру військової контррозвідки. Фактично того самого СМЕРШу».

Роздумуючи щодо процесу люстрації, Скіпальский зазначає: «Я взагалі відкинув би тезу про необхідність цілковитої люстрації колишньої радянської агентури: минуло вже 23 роки після розпаду СРСР, ціла епоха, зараз набагато більше шкоди від перевертнів із фальшивою риторикою, які ніколи не були агентами КГБ. Понад те, всі документи, пов’язані із цим, давно в Москві, їх можна хіба що викупити, коли продадуть, звичайно. Я особисто знаю чимало колишніх таємних агентів КГБ, але відкриваю цю інформацію тільки тоді, коли людина починає працювати проти України».