Врятувати озеро Несвіч: неспортивна поведінка волинських чиновників та палки в колеса інвестору (Фото)

Три місяці поспіль громадська організація «Федерація риболовного спорту Волинської області» веде нерівний бій з чиновниками області та деякими бізнесменами – за право орендувати комплекс озер у селі Несвіч Луцького району. Свого часу це був рибогосподарський комплекс, де вирощувало рибу підприємство «Волиньрибгосп». Та кілька років тому воно збанкрутувало, заборгувавши тільки за оренду місцевій сільраді 260 тисяч гривень – які, навіть вигравши суд та розірвавши договір з боржником, так й не повернулись до громади села. Суди такі суди… Не про них мова, хоча незабаром ця справа теж може дійти до суду.

Яка краса!

Ось уже третій рік ставки знаходяться без господаря, що призвело до занепаду, браконьєрства, крадіжок та псування майна… Хоча потенційного господаря шукати зайве, адже ще у грудні 2014 року заявку на участь в аукціоні на право оренди подало два претендента: вже згадана волинська федерація риболовного спорту та столичне ДП «Укрриба» – підприємство з, м’яко кажучи, сумнівною репутацією. 

На озері гніздяться десятки лебединих пар

Ситуацію ускладнило те, що на цій території два орнітологічні заказники «Лобаниха» та «Чаруків» створених у 2003 році, де між півтори сотні різних унікальних птахів – до десятка червонокнижних.  Спортсмени мають на меті побудувати у Несвічі рекреаційну риболовно-спортивну базу європейського зразку, подібних втілених проектів в Україні на разі нема. Сума інвестицій – сто тисяч доларів США, очікуваний результат – тренувальна база для українських чемпіонів, репутація Волині, поштовх для розвитку туризму, оновлена інфраструктура селища, робочі місця, реальний крок у європейське майбутнє.

Занедбані ставки можуть зникнути вже цього року

Вже відбулось декілька прес-конференцій та засідань спеціально створеної робочої групи в облдержадміністрації, неодноразові виїзди та спілкування з місцевими депутатами села Несвіч та головою сільради, громадою села, численні публікації в регіональній та всеукраїнській пресі, переговори з усіма зацікавленими особами та чиновниками, надсилання запитів до держустанов та органів місцевого самоврядування, стоси документації, юридичні консультації… Однак станом на 14 березня 2015 року на березі Несвіча – спалені лебедині гнізда, гільзи браконьєрів, розтрощені дошки на дамбі головного озера, яке міліє і заростає прямо на очах. А ще пустий «гаманець» місцевої сільради, безробіття сельчан, пустка та занепад.

Ставки потроху зникають…

Позиція влади – віддати потенційному орендарю увесь комплекс ставків: практично всі з них у власності та на балансі Несвічської сільської ради, та один за межами села. Саме з цим останнім ставком і виникла колізія, адже, як стверджують чиновники, на землю під водою цього ставка не вдається зробити матеріально-грошову оцінку – нема чітко визначеної законної процедури. Цю дірку в законодавстві повинні закрити народні депутати з Волині за поданням у Кабмін, який зобов’яже Мінприроди виписати необхідну процедуру у відповідному документі. Мовляв робота над цим розпочалась, однак коли вона завершиться – нікому не відомо. Я особисто маю великий сумнів щодо швидкого вирішення цього питання, адже з початку 2015 року слідкую за перебігом равликових реформ команди нового міністра екології Ігоря Шевченка.

Викликає також подив розгляд можливості залучити у якості нового орендаря несвічських водойм державне підприємство «Укрриба», яке створено у 2002 році в Агентстві рибного господарства. Навіть за своїми статутними зобов’язаннями воно створено виключно «..з метою забезпечення ефективного використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об’єктів рибницьких господарств». Тобто й дурню зрозуміло, що дамба чи інша гідротехнічна споруда, яка дійсно за законом належить «Укррибі», не дає виключного права та можливості орендувати саму водойму, чи заявити її своєю власністю, та займатись на ній рибогосподарською діяльністю. Крім того, чиновники геть забувають про Водний та Земельний кодекс, де чітко прописана заборона займатись рибництвом на території обєктів природно-заповідного фонду, і мабуть вони зовсім не читали «Закон про Аквакультуру» 2013 року, де теж прописані обмеження. Не знають вони й того, що після перевірки, за результатами діяльності у 2013 році, ДП «Укрриба» нараховано майже два мільйона гривень штрафних санкцій – за зловживання у фінансовій сфері. І те, що на балансі цього підприємства, крім напівзруйнованих гідротехнічних споруд по всій Україні, немає більше нічого – ні човнів, ні сіток, ні іншого обладнання для рибогосподарської діяльності. То хто мав би та на яких підставах відроджувати промисловий лов риби на Волині?

Однак питання, щодо згаданої «Укрриби», здається вже зняті з розгляду. Про це принаймні було офіційно заявлено 12 березня на фінальному виїзному засіданні робочої групи, яка була створена у Волинській облдержадміністрації для розгляду питання щодо можливості використання територій природно-заповідного фонду для ведення аквакультури. Про це офіційно заявив Сергій Кошарук, голова цієї комісії, та Валерій Грабаровський, голова сільради Несвіча та член комісії. Мовляв ретельне вивчення поданих цим підприємством документів викликало певні підозри та унеможливили його участь у подальшому аукціоні на право оренди. Натомість відразу з’явилось декілька нових претендентів на оренду ставків у Несвічі – місцевих підприємців. Чи то вони сиділи на лаві запасних увесь цей час, та чекали команди «тренера» вийти на поле, чи то волинська влада й далі продовжує «гратись» цим питанням – затягуючи його вирішення.

Але до чого це може призвести? Я вам скажу: якщо до кінця березня ситуація кардинально не зміниться на користь правильних і конче потрібних інвестицій (нагадаю, що мова ведеться про 100 000 у.о.), які самі йдуть в область, які можуть бути спрямовані у здоров’я людей, у спорт та екологію, у майбутнє Волині, – буде втрачено ще один рік, ставок не буде зариблено, там не розпочнеться рекреація, сезон буде втрачено, продовжиться грабунок майна, знищення гідротехнічних споруд та самого заказника.

Вода тече, а змін нема…

Ця водойма особливо приваблива для спортсменів тому, що тут можна дійсно надавати рекреаційні послуги європейського зразку та організовувати не тільки відпочинок для усіх бажаючих, що включає у себе спортивне та любительське рибальство. У Несвічі можна  проводити міжнародні змагання – чемпіонати Європи та світу, оскільки став має рівноцінну берегову лінію, що дозволяє в однакових умовах розмістити кілька сотень спортсменів. Ця водойма ідеально підходить для вирощування та життя спортивного коропа вагою від 10-15 кг, і за такими трофеями сюди будуть приїжджати спортсмени з усього світу, а це – розвиток інфраструктури села, туристичні послуги, робочі місця та розвиток місцевого підприємництва. Крім того водойма має зручне розташування — всього 15 км від обласного центру.

«Федерація риболовного спорту Волинської області налічує більше ста спортсменів – професійних рибалок. Багато з них уже стало чемпіонами України, є й чемпіони світових змагань. Ми активно розвиваємо дитячий напрямок: змагання, які ми проводимо з 2007 року, збирають чимало малечі. У нас достатньо інвентарю, кваліфікованого персоналу, маємо спонсорів і меценатів, які вкладають у цей спорт гроші, але є проблема з місцем проведення змагань. Ми – як спортивна команда без стадіону. Тепер ми не можемо активно розвивати цей напрямок, тому що на сьогодні немає жодної водойми, яка би вмістила більше 96 дітей. Минулого року були змушені відмовити 60 дітям. Якби була відповідна водойма, можна було би також проводити змагання для людей із обмеженими можливостями. В нас чомусь суспільство відвертається від цих людей, але ми це питання не полишимо і будемо далі розвивати. Є іноземний досвід, їхні спеціалісти готові не тільки інвестувати, але й приїхати і показати, як це робиться у цивілізованих країнах світу. А міжнародні риболовні змагання сьогодні в Україні не проводяться тому, що немає жодної водойми, яка би відповідала необхідним вимогам та стандартам», – розповідає Олександр Ліпський, керівник напрямку спортивної ловлі коропа Федерації риболовного спорту Волинської області.

Інвестор Роман Івасишин та представник ВФРСУ Олександр Ліпський

Мені вдалось поспілкуватись з інвестором, який готовий вкласти власні кошти у проект рекреаційної спортивної бази. Ним виявився бізнесмен зі Львову Роман Івасишин, романтик, щирий патріот та головне – захоплений спортивною рибалкою чоловік. Восени минулого року Роман встановив спортивний рекорд України: впіймав найбільшого коропа вагою 20 кілограмів 400 грамів. Він  каже, що якби спортивна рибалка не була його улюбленим хобі, то він, напевно, давно відмовився б від цієї затії. «У Луцькому районі максимальна орендна плата, яка сплачується щороку за один ставок, становить біля 12 тис. грн. Мабуть в інших районах Волинської області ситуація не сильно відрізняється. Тим часом ми готові платити суму в 10 разів більшу. За сьогоднішньої економічної ситуації будь-яка влада мала б таких інвесторів шукати та запрошувати, а не вставляти їм палиці в колеса. Я шокований тим, як до інвесторів ставляться на Волині», — щиро зауважує Роман Ігорович.

І я йому вірю, бо це ж парадоксальна ситуація! Уявіть, що до вас прийшов сусід та каже – «…я готовий за власний кошт зробити вам ремонт у квартирі, а також безкоштовно привезу нові меблі, проведу Інтернет та куплю новий телевізор». А ви йому відповідаєте, що «… зараз я загляну у документацію домовласника, мені здається, що сусідам заборонено проводити безкоштовно ремонти, Інтернет взагалі заборонений законом, а нового телевізора та меблів нам не треба, бо ми звикли до старих речей». Маячня? Так отож.

Мені не вдалось зустрітись у Луцьку з очільником облдержадміністрації Володимиром Гунчиком, а шкода, адже я впевнений, що він або недостатньо поінформований, або дезінформований щодо скандальної ситуації навколо ставків у Несвічі. Я хотів йому донести думку, що зволікання та відштовхування потенційного інвестора призведе до серйозного конфлікту не лише на регіональному рівні. Це матиме в майбутньому гіркі наслідки – для екології насамперед, для громади загалом, і звичайно це погіршить інвестиційний клімат та зашкодить його особистій репутації.

Втішає те, що його заступник Сергій Кошарук, який координує вирішення цього питання особисто, запевняє що чиновники шукають можливості надати ставки в оренду саме Федерації риболовного спорту Волинської області. Проте чи знайдуть вони ці «можливості»? На наступному тижні має з’явитись документ, який фіналізує роботу вище згаданої комісії, очолюваної Сергієм Кошаруком. Не зважаючи на те, що її висновок має рекомендаційний характер, такий документ дуже важливий для прийняття рішення на рівні районної та сільської ради. Він потрібен для об’єктивного та свідомого прийняття рішення депутатами сільської ради Несвіча, коли вони на сесії будуть голосувати про початок аукціону, та й узагалі коли визначатимуть наступного орендатора унікальних ставків. Для усвідомлення того, що екологія, інтереси громади, інвестиції та європейський вектор розвитку – не просто слова, а наше майбутнє.

Та ця епопея тягнеться вже три місяці, чи буде справедливим її кінець? Чи вірити чиновникам, які ведуть вкрай неспортивну боротьбу зі справжніми чемпіонами?

Несвіч вітає!

Я блукаю берегом Несвіча всіяного мисливськими гільзами та спаленими лебединими гніздами. Птахи безтурботно займаються своїми справами, десь вдалині гуркоче тракторець, вітер шепоче тихенько понад плечем «… не вір, не вір, не вір…».