Луцький школяр тричі «штурмував» вершину шоу «Найрозумніший»

Коли спостерігаєш за швидкими і правильними відповідями учасників шоу «Найрозумніший», таке враження, що вони знали зміст запитань ще до того, як їм їх задали. Але після спілкування із семикласником Луцького НВК №26 Сергієм Гавриловим , який мав можливість тричі в ефірі відповідати на них ведучій проекту Тіні Канделакі, дізналася, що помилялася.

Діти справді не знають, з якими саме завданнями доведеться справлятися, як і того, яка з 200 тем їм випаде. Ще до шоу їм пропонують обрати п'ять, що їх зацікавили, пізніше організатори проекту з обраних залишають одну (це щодо третього туру). Отримавши лише назву теми, всю інформацію по ній вони повинні шукати самі.

Можеш перечитати одну книгу, можеш десять, а що саме випаде, дізнаєшся лише перед екраном камери. Сергій на шоу їздив тричі - одна відбіркова гра і дві у півфіналі.
Реєстрацію на проект пройшов в Інтернеті, далі там же склав тест, заповнив анкету. Оскільки зробив все правильно, то через два місяці отримав телефонний дзвінок, під час якого відповів ще на сім запитань. Більше половини відповідей були правильними і хлопця запросили до Києва. У столиці пройшов психологічний тест - малював малюнок, розмовляв з психологом та пройшов перевірку знань на загальну обізнаність. Завдання були цікавими: від найскладніших з географії - до запитань щодо сенсу життя. У столиці теж все пройшло успішно, і через деякий час школяра запросили до Москви. До речі, витрати на проїзд, проживання, харчування керівництво передачі, за правилами, бере на себе.
Сергій розповів, що готувався до участі у проекті близько трьох місяців по три-чотири години на день. Базовою допомогою стали книги, в основному загальні і тематичні енциклопедії, та Інтернет. У першому раунді запитання загальні. Знав, що задати могли будь-що, тому потрібно було більше «підтягнутися» з найскладнішого - перечитав багато літератури з музики. Також орієнтувався на власне українські теми: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Василь Сухомлинський, українське козацтво. Щодо останньої, то готувався за такими напрямками: історія визвольної війни, козацькі гетьмани, старшини, чини, устрій на Січі, символи. Добре засвоїв інформацію про країни світу, що допомогло набрати 13 балів у другому турі.
Шкода, що бажану тему «Міфи» у хлопця забрали, натомість довелося відповідати про мультфільми. Найбільше не хотів, щоб випали запитання з математики, адже там російські терміни, і важко зорієнтуватися та перекласти їх за кілька секунд, які даються на відповідь. А у першому турі на дешифруванні Сергій випередив усіх учасників у складанні слова «Будапешт».
На проект з'їжджаються діти різних національностей - азербайджанці, білоруси, грузини, проте найбільше українців та росіян. Останні є і найсильнішими гравцями. Хлопець розповів, що стосунки між школярами дружні, адже суперники вони лише під час гри, а після того збираються, спілкуються, грають у цікаві ігри. Улюблена з них виглядає так: ведучий придумує ситуацію, а всі інші - продовження до неї.
Запитала у Сергія про те, чим побачене на екрані відрізняється від ситуації під час зйомок. Виявляється, що вдень знімають по чотири передачі, учасники однієї чекають у кімнаті відпочинку, коли закінчать інші. Не обходилося і без комічних ситуацій. Наприклад, один хлопчик перед камерою почав голосно співати гімн Радянського Союзу, проте цей кадр вирізали. Цікаво, що глядачам у залі кажуть, в якому саме місці мають бути оплески. Щодо ведучої - Тіни Канделакі, то загалом дітям вона симпатизує. Єдине, що не сподобалося, - це під час озвучування нею запитань складно швидко зорієнтуватися в їх змісті.
Знання і книги у Сергієвому житті - не лише під час підготовки до проекту. Читання стало щоденною потребою школяра. Перевагу віддає енциклопедіям із фізики, географії, хімії, історії України, також любить фантастику. Найулюбленіші письменники - Артур Конан Дойль, брати Стругацькі, Шекспір. Якщо декого батьки женуть до книги, то Сергія інколи доводиться «відганяти» від неї, адже читає справді багато. У школі любить уроки математики, фізики, хімії, менше - гуманітарні науки. Якщо на контрольні до перших готуватися не потрібно, то над музикою таки треба посидіти.
Школяр мріє стати вченим та відкрити нові альтернативні джерела енергії. Вже робив перші досліди - створював штучну квітку, яка може змінювати колір. Є мрія створювати комп'ютерні ігри, задля втілення якої планує навчатися в Академії інформатики «ШАГ». Сергій переконаний у тому, що людина, яка володіє інформацією, володіє світом. Каже, що у ХХІ столітті варто використати можливість бути розумним, тому кожна людина повинна мати потребу у пізнанні та самореалізації. Розповів, що навіть вчені довели: люди з вищою освітою менше хворіють на окремі хвороби.
Лінь та пасивність школяр вважає найгіршими людськими рисами. Від того і маємо те, що маємо.
- Адже раніше люди віддавали життя за свою ідею: українські князі, знаючи, що йдуть на смерть, брали участь у боях і походах, часто перемагали. Бандера, Шухевич піднялися проти двох могутніх держав, Стус теж розумів, на що він іде. Зараз таких людей дуже мало. А саме вони потрібні, щоб відбулися зміни у нашій державі, в якій просто необхідно провести численні реформи, - слова Сергія, які почуєш не від кожного дорослого, надають впевненості, що зміни будуть.
Хлопець переконаний у тому, що державна мова у нас повинна бути лише одна, а от пам'ятники Леніну, які ще стоять у східних селах та містах, давно вже треба демонтувати. І якби народ почав численні мітинги, то владі довелося б його почути. Щодо державного устрою, то, на думку школяра, його можна перейняти у козаків: на чолі - гетьман, за ним йде кошовий отаман, писар; всі важливі справи вирішуються на народних зборах. Сергій зізнався, що любить свою Батьківщину та поважає людей, які готові померти за ідею. Пишається тим, що наш вчений винайшов перший рентгенівський пристрій, інший зробив великий вклад у розвиток гелікоптерів. Тому не дивно, що ідеал людини бачить у таких іменах: Степан Бандера, Іван Пулюй, Ейнштейн. У людях хлопець цінує мудрість, цілеспрямованість та відкритість у спілкуванні.
Під час розмови дуже скоро забула, що переді мною сидить учень сьомого класу. Важливі теми, які він порушував, не почуєш і у кожному дорослому товаристві. А щире усвідомлення школярем обов'язку перед своєю Батьківщиною вражає. Що ж, нехай ще трішки зачекає Україна, поки її «найрозумніші» сини підростуть і почнуть реалізовувати свої плани та мрії.