Ця історія розпочнеться з переплутаних в аеропорту валіз. Удома заклопотана роботою та сімейною рутиною Олена знайде в не зовсім своїй валізі чужі речі, а несміливий Марко, окрім туфель та суконь, щось значно цікавіше – незавершений рукопис про Миколая і його життя ще задовго до того, як той став казковим добродієм.

Марко пообіцяє собі знайти авторку тексту та повернути загублений рукопис. І дотримає обіцянку. А далі, як це зазвичай буває, між героями з’явиться щось більше, ніж дружба. Перед нами зворушлива історія про вірність, кохання та диво, яким завжди є місце в нашому житті.

«Порівняно з іншими моїми книгами, ця писалася доволі швидко і спонтанно. Пригадую, я саме закінчила навчання в магістратурі Вільного університету в Амстердамі і не знала, куди себе подіти. Мені хотілося поділитися з кимось своїм досвідом життя в Голландії, своїми письменницькими переживаннями, а також своїми роздумами про важливість волонтерства та взаємопідтримки між людьми. Я шукала: довго, вперто і невпинно! І ось одного дня у мене виник задум цієї книги: задум, який зумів усі мої різношерсті думки вплести одна поміж одну, як нитки в гобелені. Відтак, день за днем, я сиділа на піддашші голландського будиночка, дивилася на лебедів, що плавали по каналах, на верби, що похилили свої зелені віти додолу, на велосипедистів, що без угаву їздили по сірих асфальтованих доріжках, і писала, писала, писала. Аж поки не закінчила» (Галина Рис).