Місце, де живуть душі військових

Працівники Національного військово-історичного музею неодноразово їздили на Схід шукати тіла загиблих військових, а також впорядковували захоронення часів І і ІІ Світових війн на Волині. Серед них – і лучанин Ігор Пасюк.

Пошукові роботи на території ДНР – справа ризикова. «Раніше вдавалося туди потрапити, тепер – уже ні. Нас не пускають, мають досьє на кожного. Їхня розвідка добре працює», - розповів він. І щоб не давати нової поживи для ворожих спецслужб, обмежив наше спілкування на цю тему. Встиг лише повідомити, що це працівники Національного музею знайшли тіло загиблого під Іловайськом у 2014 році командира 51 ОМБР Павла Пивоваренка.

Коли говорив про це, в його очах з’явилися сльози. «Бо Пивоваренка обізвали зрадником і після цього розформували всю нашу бригаду. Це дуже трагічно...»

Ігор Пасюк – історик і краєзнавець, для якого його фах став невід’ємною частиною життя. Шукати військових, які загинули не лише в АТО, а й під час попередніх воєн, що відбувалися на території Волині, - головна справа ВОГО «Сумління», головою правління якої він є. З його ініціативи у Ковельському районі перезахоронили тіла понад 200 військовослужбовців, які загинула в часи ІІ Світової війни.

Пан Ігор – хранитель історії й пам’яті. Але про свої здобутки і захоплення скромно мовчить. Похвалився лише книгами, які пише на військово-історичну тему, а також про торгово-грошовий обіг на Волині. Їх у нього вже 9, працює над 10-ою.

А ще зізнався, що цікавиться нумізматикою. Навіть знайшов монету Петра І, яка вже пережила майже три століття.

Із 2011 року Ігор Пасюк завідує Волинським регіональним музеєм українського війська та військової техніки. Це той на вул. На Таборищі у Луцьку, що його чи не найбільше люблять діти.

І про нього пан Ігор розповідає з особливою гордістю. Каже, що волинський – найбільший в Україні серед військових музеїв. У ньому буває до 20 тисяч відвідувачів на рік. Приїжджають не лише з інших міст, а й країн. Уже точно були з ПАР, Ямайки, США, Канади, ОАЕ і, звичайно, з Європи.

Експозиції музею щоразу оновлюються. Особливо вражають стенди зі світлинами волинян, які загинули в АТО.  Тут про них пам’ятають і пам’ять цю бережуть.

А поруч - військове спорядження з Донецького аеропорту, одяг, каски, зброя, обгорілі іконки й мобільні телефони... В одному навіть знайшли сім-картку.

Безумовно дітям тут цікаво. Їм можуть не тільки розповісти про військову техніку, а й навчити збирати і розбирати зброю.

З нагоди ж 25-ї річниці Збройних сил України, яку відзначаємо сьогодні, 6 грудня, у музеї – День відкритих дверей для учнів та студентів.

Волинський музей військової техніки працює щодня з 9.00 до 17.00. Якось мені довелося почути з вуст маленької лучанки, яка приїхала сюди на екскурсію, про те, що тут живуть душі військових.

Ігор Пасюк закінчив аспірантуру, міг би й захистити кандидатську. Але каже, що надто дорого це тепер. Тому він займається дослідницькою і краєзнавчою роботою, пише книги. З його ініціативи було встановлено пам’ятні знаки загиблим військовим у різних містах Волині, а також в’язням нацистського табору «Шталаг-365».

Текст і фото Ірини Кунинець

При передруці матеріалу є обов’язковим посилання на « 0332.ua. Сайт міста Луцька».