Руслан Чугай: «Жінка – найкраща з тих, кого створив Бог»

Він міг би, як і його тато, коптити смачні ковбаси. Навіть мріяв у дитинстві стати кухарем. Але замість черпака життя вклало в його руки пензлі. Тепер овочі й фрукти з’являються в натюрмортах. Узагалі ж лучанин Руслан Чугай – неабиякий експериментатор і гурман. Це він на урбанфесті взяв плуга і проробив борозну в бруківці. І це його човни-труни зібралися в моторошно-філософську інсталяцію «Човни на суші».

2 човни

Якби не став художником, був би... Ні, не кухарем. А музикантом, зізнався Руслан. Давно колекціонує платівки, касети, диски. «Якщо глобальна мережа колись накриється, у мене буде дуже гарний архів.»

Він грає на гітарі. Хоча каже, що то більше балування, а не гра. А ще Руслан Чугай малює співаків і музикантів, збирає їхні автографи: кожен сам ставить на своєму портреті.

4 Мері

Декотрі роботи мають свої секрети. Наприклад, портрет Вадима Красноокого, фронтмена гурту «Mаd Heads XL», подвійний. Якщо хтось колись зніме шар ґрунту, побачить іншого Вадима, більш академічного. Бо спершу автор його зобразив саме таким, а потім передумав, заґрунтував і намалював заново.

І це, до речі, не єдина картина з секретом. Є ще «упокоєна» під ґрунтом серія «Україна від Мазепи до УПА». Бо в якийсь момент «переклинило» і не захотів більше її малювати.

«Малюю те, що хочеться, - каже Руслан. - Головне, щоб не страждати. Я кайфую від того, що роблю. І якщо не подобається, можу знищити роботи, переламати на половини. А потім дивлюся: такі класні шматки! Думаю: для чого я це зробив? От не пре, здається, що щось не так, що якийсь примітив. Але буває, що роботу не любиш, здереш з неї паспарту, вона валяється – а тут раз: що це?! Одразу біжу і замовляю раму. Чудеса стаються неочікувано.»

Його роботи дуже різняться. Від натюрмортів до ню і глибоко філософських інсталяцій. І техніка різна. Експеримент – ключове слово в його творчості. Руслан хоче спробувати все. Хтозна, можливо з часом з того викристалізується щось одне. А наразі він – різний.

І до своїх замовників ставиться по-різному. Якщо хтось телефонує і поводиться хамовито, для нього і ціна буде в рази вищою. Або ж коли надто наполягають прибрати зморшки, друге підборіддя й «підрихтувати» образ дружини, автор може порадити одружитися з молодшою, а не перероблювати ту, яка є.

Взагалі, каже, добре, коли замовник не диктує, а довіряє. А коли ще й гроші добрі платить, то взагалі подвійне задоволення.

Мить-польоту-картон-пастель-70х89

На запитання про вартість робіт Руслан відповів жартома: «Непогано коштують». І направду замовити собі портрет не кожному по кишені. Але не кожному то й насправді треба. Як розповів художник, іноді він малює, дарує, а потім бачить свої роботи в чиємусь гаражі. І тоді їх хочеться звідти забрати й вдихнути у них нове життя.

До речі, те, що малює зараз, намагається нікому не показувати. Ховає від недоброго ока і каже, що так робота швидше і легше вдається. Хоче малювати по портретові в тиждень. Поки що не завжди вдається. «Бо час і простір стискаються. Раніше чекав, коли ж та весна і літо будуть, а тепер не чекаю. Кайфую у всі пори року. Хотілося б, звичайно, трохи пригальмувати коней.»

Весняний-мотивполоно-олія60х80-2007рік-вик

Свою Людмилу Руслан зустрів на дискотеці у Будинку офіцерів ще у 1990-му. Не довго роздумуючи й одружився. Тепер у них двоє доньок – 23 і 19 років. Менша, як і тато, малює.

 «Моя дружина мудра і добра. Але в один прекрасний момент може зняти скальп,» - ймовірно, жартує художник. І додає, що жінка – найкраща з тих, кого створив Бог. Бо крім краси зовнішньої, їй ще й можна розповісти те, що товаришу-чоловікові не завжди скажеш. У жінок інше бачення ситуації, переконаний він.

Руслан Чугай – великий фантазер. І має неабияке почуття гумору. Він веселий співрозмовник, хороша людина і друг. Для нього зовсім не проблема поділитися з товаришем тим, що має.

Його дім – це і його майстерня. Будинок ділить із батьками. Аби облаштувати його, навчився все робити сам: може і бетон замісити, і ворота приварити, і бруківку покласти. Дуже любить собак. Особливо незвичних вівчарок – з різними очима, лапами і хвостом. Спеціально таких підбирає.

Руслан – багаторічний асистент у Луцькому національному технічному університеті. Вже давно міг би захистити дисертацію, якби її писати не треба було. Каже, що писати – то не для нього.

головна

Текст і фото Ірини Кунинець, а також взяті зі сторінки Руслана Чугая у мережі Фейсбук.

При передруці матеріалу є обов’язковим посилання на « 0332.ua. Сайт міста Луцька».