Власні вірші, Поттер і «Jägermeister», - відверта розмова з арт-директором «Майдану»

Якщо ви поціновувач хорошої музики або полюбляєте випити хмільного напою в пабі «Майдан», то точно знаєте про кого йдеться у матеріалі. Сьогодні ми поспілкуємось з тим, кого не видно, але хто «задає ритм вечора», а саме з арт-директором закладу Павлом Приймачком.

- Тебе знають як радіоведучого, як арт-директора «Майдану». Під час знайомства про який рід занять розповідаєш першим? 

- Я покинув радіо більше року тому. Постійно працюю у «Майдані» та займаюся організацією різноманітних свят, працюю ведучим. Про що розповідаю? Залежить від мети і місця знайомства.

- Чому вирішив припинити роботу на радіо?

- Я пропрацював близько 8-9 років, але поєднувати режим жайворонка і сови було дуже складно. Після ранкових ефірів треба було йти в «Майдан» чи займатися іншими святковими справами... Мене на радіо пам’ятають як «Пашу, який постійно спав». Для мене тоді дуже звичним став «наполеонівський» сон (по 20 хв).

 - Якби не «Майдан», ти б повернувся на радіо?

 - Я часто думав про «а якби не «Майдан». Багато хто не уявляє свого життя без цього закладу. Я теж... поки не уявляю.

- Коли і як розпочалась співпраця із закладом?

- Три роки тому працювати тут мені запропонував мій «папєрєднік» Славко Мазурок. Він теж займається організацією свят, працює ведучим. Він вирішив обрати інший напрямок роботи, а мені давно подобалося працювати у цій сфері. Славко влаштовував у «Майдані» безліч кльових концертів. Особисто мені дуже хотілося, однак, не завжди вдавалося відвідувати навіть половини з них.  Це було пов’язано  із зайнятістю на радіо та іншими робочими моментами, незавжди вдавалося виділяти час.

- Юрій Поліщук, соліст гурту «Чорні черешні», переконаний, що «Майдан» має особливий дух. Для тебе в чому цей «дух» полягає?

- Специфічна атмосфера... Важко пояснити… Простіше – прийти і відчути. За майже 19 років існування закладу були різні періоди та відвідувачі, але атмосфера ця лишається.

- Є речі, які ти вважаєш своїм внеском у створення чи підтримку цієї атмосфери?

 - Коли почав працювати, то було важко зорієнтуватися і зрозуміти, за що хапатися, але вчасно підказали-допомогли. Кажуть, що «Майдан» уже не той, але «Танці по-майданівськи» і зараз досить популярні. Особливо людям сподобалися «Танці на лавах». Це такий період під час дискотеки, коли танцполом стають і лавки, і столи. Я вперше побачив таке на вечірці, яка називалася «Balkan beat?! Please repeat!». 

- Твої музичні уподобання  співпадають з музикою, яку крутиш у закладі?

 - Звичайно. Зараз я маю напарника-колегу, але відвідувачі відчувають, хто з нас за пультом. Почерк, стиль, напевно, все ж таки присутній. Щодо моїх музичних вподобань, то я належу до категорії людей, яких називають «меломани». Їх легко відрізнити з-поміж інших. Я не притримуюся якогось конкретного стилю. Свого часу на радіо так і назвав передачу - «Плеєр меломана».

- Тобі подобається зі свого робочого місця спостерігати за людьми? Тебе ж там ніхто бачити не може.

- Звісно, я всіх бачу, але спостерігати і підглядати за людьми навмисно мені не подобається. Побачити мене – реально, ну а розгледіти – уже важче. Через те, що «діджейка» розташована фактично на другому поверсі (і про це не всі знають, як виявляється), я відразу бачу нового відвідувача, який недавно зайшов. У той момент, коли я розповідаю про щось або ж просто передаю привіти у мікрофон, такі такі відвідувачі роззираються по сторонах, шукають того, хто говорить, а знайти не можуть… Голос чується з колонок, а звідки він - невідомо. Сцена ж порожня. Відразу видно, що це не свої. Їх ще в народі (і у «Майдані») називають «зальотними».

- Виникало бажання в розпал танців вийти і теж потанцювати?

- Я не вмію і через це, мабуть, не люблю танцювати, мій внесок у загальне свято – це  музика.

- Окрім музики, які ще захоплення маєш?

- Література. Читаю рідко, оскільки переважно відсипаюсь після вечірок і готуюся до наступних. Зрідка пишу вірші.

 (а тепер ексклюзив! Вірш Павла Приймачка)

 І грані склянки - то чиїсь меридіани.

Мовчання - невимовний крик.

Усе хороше, як завжди, зарано.

Запізно перейти на інший бік.

Постійні діалоги в голові з собою,

Інтерпретація, аналіз, лік...

Залізо гартувалося зимою,

Гріло щоки, не морозячи повік.

Вже скоро - перші сніжні пледи.

Новий сезон, новий фасон.

У тренді будуть логопеди,

А ще - серця не в унісон.

Змиритися, що ми - частина біосфери?

Чи вознестись, і стати, як усі?

Шкали, статистика, експерименти... Все!

Можна пити, чай осів...

 - Чи ти презентував свої вірші публіці?

 -  Ні. Цим повинні займатися актори, які можуть передати емоцію, закладену між рядків. Як показує особистий досвід та спостереження, найгірше читає вірші той, хто їх написав (якщо мова про аматорів мікрофону чи пера). Як на мене, усілякі презентації і декламації – це завдання людей спеціально навчених. 

 - Ти любиш літературу, а чи відвідуєш різноманітні літературні заходи?

 - Є катогорія людей, які «за» те, щоб у добі було 25 годин. Я – із цієї категорії. Мені на це не вистачає часу.

  - У тебе є речі, які так і не встиг зробити і можливості вже не маєш?

 - Організувати концерт «Oasis» (англійський рок-гурт 90-х) в «Майдані».

-  Яку останню книгу прочитав?

-  «Казки барда Бідла» Джоан Роулінг.

- А стрічку «Фантастичні звірі» в кіно вже дивився?

- Звичайно, і книжку вже прочитав. Прочитав всю Поттеріану, свого часу навіть мав нікнейм  у мережі - «Авада Кедавра»

- Улюблена книга?

- Важко вибрати одну, але першою спала на думку «Історія діджеїв». Автори - Френк Броутон і Білл Брюстер. Це книга «must have» для тих, хто займається цим ремеслом. Вона найбільш чітко, структуровано і яскраво пояснює появу різних стилів музики.

- Який спосіб відпочинку обираєш?

- Я намагаюсь відпочивати, організовуючи відпочинок іншим. Щоб бути щасливим, треба вміти не обтяжувати себе роботою, перетворювати її в кайф. Мій друг нещодавно сказав: «Ти, мабуть, щасливий. Робота в тебе кайфова». Ми тут різних людей зустрічаємо, але вони приходять відпочити від своїх турбот та проблем. Тому ми намагаємось налаштуватися на їхню хвилю. Щоб потім усім разом перейти на хвилю позитиву.

- Що ти слухаєш в маршрутках?

- В маршрутках? Шансон! І усе те, що поставить водій. А, якщо серйозно, то у мій плейлист залітає багато всього різного. Останнім часом важко знайти якусь хорошу нову музику. Хоча загалом 2016-й був урожайним у музичному плані.

 - Купуєш музику?

- Звичайно! Я «за» підтримку Ukrainian Production і проти піратства. Із останнього купленого диск гурту «Epolets». Намагаюся купувати книжки. У моїй сім’ї це прийнято, моя родина любить читати. 

- А як щодо сучасної української літератури?

- У мене з нею були проблеми під час навчання в університеті. Застряг на класиках і своїх уявних списках. Маю на полиці Жадана. Хоча моєму дідусеві «не зайшло». Він сказав, що «стільки матюків в житті не читав» (сміється). А мені зайшов. А за декілька днів він виступав у «Майдані» із «Собаками».

- Улюблений алкогольний напій?

 - «Jägermeister». В «Майдані» виступала команда «LUIKU», яка в Луцьку дуже прижилась, скажімо. Під час їхнього другого приїзду ми презентували їм пляшечку «Jägermeister», відповідно до назви однієї з пісень.

На завершення побажаємо читачам гарної музики, а Павлові і далі відпочивати, працюючи.

До зустрічі в «Майдані»!

З вами був «Луцьк творчий»!

Текст: Елла Яцута

Фото: Любомир Безручко

При передруці матеріалу є обов’язковим посилання  на «0332.ua. Сайт міста Луцька».