Договір дорожче за гроші. Кому доручили шукати вкрадені активи

7 грудня країна дізналася ім'я людини, яка очолить розшук одержаних злочинним шляхом активів і отримає їх в управління. Нею став 32-річний кандидат юридичних наук і донедавна заступник міністра юстиції Антон Янчук.

Він же – найближча довірена особа міністра юстиції Павла Петренка: з 2008 до 2013 року Янчук працював старшим юристом у заснованій майбутнім міністром адвокатській компанії «МЛГруп», а з травня 2014 року за Петренка зробив стрімку кар'єру в Мін'юсті, пройшовши шлях від помічника міністра до його заступника.

Своєю чергою Петренко, шкільний товариш і вірний соратник екс-прем'єра Арсенія Яценюка, є одним зі стовпів «Народного фронту». Таким чином, новостворене Нацагентство з розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, по суті, потрапило під протекторат верхівки НФ. І саме ця верхівка забезпечила проходження своєї людини на посаду глави агентства. На це вказують одразу кілька фактів.

По-перше, одна з конкурсних вимог до претендентів на пост – не менше трьох років досвіду роботи на керівній посаді. Незважаючи на те, що у Янчука такого досвіду немає, він був допущений до конкурсу і успішно його пройшов.

По-друге, виникають запитання щодо раптового безслідного зникнення відеофрагменту із записом його фінальної співбесіди з офіційного YouTube-каналу Кабміну.

І, по-третє, призначення Янчука опосередковано підтвердило інформацію, яка давно циркулює у парламенті, про те, що політичні угруповання парламентської коаліції заздалегідь домовилися про своїх людей у новостворених антикорупційних органах.

Так, Держбюро розслідувань має очолити ставленик Адміністрації президента, і вказана структура відійде під протекторат БПП. В обмін на лояльність до цього процесу з боку «Народного фронту» політсила Яценюка отримує свого главу Нацагентства з розшуку активів і забирає агентство «під себе».

Призначення Янчука стало розмінною монетою в негласних домовленостях між БПП і НФ.

Те, що у депутатів вже давно з'явилися такі дані, UA1 підтвердив нардеп Мустафа Найєм.

«Я не можу говорити стовідсотково, але є така інформація, що був якийсь обмін: агентство відходить «Народному фронту», а ДБР – Блоку Петра Порошенка, – прокоментував він призначення Янчука. – Наскільки зараз це реалізовано, я не знаю, але очевидно, так і є. Виходячи з того, що відбувається, ми бачимо, що проштовхується саме така ситуація».

Виконавчий директор організації Transparency International-Україна Ярослав Юрчишин, який був секретарем комісії з відбору керівника агентства, підтвердив, що конкурс проходив не зовсім гладко.

«У членів комісії були зауваження, оскільки під час призначення заступника міністра юстиції занадто велика спокуса сказати, що влада поставила свого кандидата, – сказав він на зустрічі-презентації обраного глави агентства. – Але більшість в комісії, не без дискусії, зупинилася на кандидаті, який мав найбільш продуманий і підготовлений план запуску агентства».

UA1 прямо запитав у Янчука, чи знає він, що його призначення стало розмінною монетою в негласних домовленостях між БПП і НФ.

«Щодо політичних домовленостей – мені про них нічого невідомо, – запевнив він. – У мене є власна мотивація. Це є моєю відповідальністю, моїм ризиком при переході з позиції заступника міністра на посаду глави агентства».

Однак наполегливість, з якою НФ вже кілька років намагається взяти під свій контроль пошук і управління заарештованими активами, змушують засумніватися у щирості Янчука.

Спроба номер два

Передісторія агентства почалася ще в 2014 році, коли на Банковій з'явилася Олена Тищенко, яку заступник голови фракції НФ Сергій Пашинський і його однопартієць Арсен Аваков активно просували у владу як висококваліфікованого юриста з пошуку вкрадених коштів.

Екс-дружина бізнесмена Сергія Тищенка, найближчого бізнес-партнера Пашинського, запевняла, що знає, як і де олігархи ховають гроші, та зможе їх відшукати. Це була перша спроба НФ взяти під свій протекторат пошук і управління активами представників минулої влади. Йшлося про мільярди гривень.

У руках кураторів з НФ сконцентрується повний контроль над заробітком на арештованому майні, і ціна питання – не один мільйон доларів.

Спочатку Тищенко зробили главою міжвідомчої групи з розробки антикорупційного законодавства. А в 2015 році Аваков спеціально під неї створив Управління МВС щодо забезпечення повернення активів, одержаних злочинним шляхом, призначивши її начальником цієї структури.

Призначення викликало шквал критики, оскільки Тищенко фігурувала в міжнародному фінансовому скандалі з відмиванням 300 млн доларів казахського мільйонера Мухтара Аблязова. Її підозрювали у співпраці з російською ФСБ, за клопотанням якої їй вдалося уникнути тюремного терміну в Росії. А в Україні з нею і її чоловіком Сергієм Тищенком був пов'язаний скандал з крадіжкою заарештованих нафтопродуктів Сергія Курченка.

Всього через місяць перебування на посаді начальника Управління МВС, Тищенко потрапила під перевірку Генпрокуратури щодо можливих корупційних дій. І відчувши небезпеку, поспішно звільнилася з цієї посади, пояснивши своє рішення розгорнутою проти неї інформаційною кампанією. На цьому етапі спроби «фронтовиків» взяти під свій контроль активи олігархів-втікачів провалилися.

Вдруге в НФ вирішили не допускати таких помилок і діяти напевно. Тим більше, що почався конкурс на главу Нацагентства з розшуку активів, результат якого, як можна припустити з підтвердженої Мустафою Найємом інформації, було визначено заздалегідь.

Отже, що ж тепер контролює верхівка НФ за допомогою свого глави Нацагентства Антона Янчука?

Почнемо з того, що це орган зі спеціальним статусом, підзвітний Кабміну. А діяльність і рішення Кабінету міністрів досі контролює екс-прем'єр Яценюк через свого найближчого соратника Арсена Авакова. Після «свого» голови агентства це своєрідний другий рівень контролю над тим, що буде відбуватися з арештованим майном і грошима.

Проте найцікавіше, що головний принцип роботи агентства – це не лише шукати і зберігати активи, а й заробляти на них, примножуючи їхню вартість. Передбачається, що заарештовані гроші та дорогоцінні метали будуть розміщуватися на депозитах в держбанках, приносячи дохід.

Знайдуть застосування й для інших активів: підприємств, нерухомості, коштовностей, предметів мистецтва. Янчук впевнений, що заробити можна на всьому.

Майновий комплекс Межигір'я, золото Ставицького, нещодавно виявлені цінності Азарова – це приклади тих активів, які отримає у своє розпорядження агентство і зможе на них заробляти.

У руках керівництва цієї структури і кураторів з НФ сконцентрується повний контроль над заробітком на арештованому майні, і ціна питання – не один мільйон доларів.

На сьогодні весь ланцюжок контролю над будь-якими активами, одержаними злочинним шляхом, замкнуто на людях «Народного фронту».

Водночас важливо зазначити, що наразі оцінкою і продажем конфіскованого в Україні майна займається державне підприємство СЕТАМ, повністю підконтрольне Мін'юсту, тобто «Народному фронту».

За цим підприємством за наказом міністра Петренка закріпили ексклюзивне право на організацію і проведення торгів арештованим майном. Вихід на цей ринок будь-якої іншої структури офіційно закрито.

Відповідно, на сьогодні весь ланцюжок контролю над будь-якими активами, одержаними злочинним шляхом, замкнуто на людях НФ. Пошук активів, оцінка, продаж, управління ними – за усіма цими процесами стоять куратори з партії Арсенія Яценюка.

Система стримування

Теоретично можливим зловживанням у діяльності агентства мають зашкодити низка норм і правил. Наприклад, Нацагентство з розшуку активів не може заарештувати або конфіскувати майно на свій розсуд. Також воно не має права вирішувати, яке саме майно шукати, і якими активами управляти. Це можуть визначити тільки слідчий, прокурор або суд.

Крім того, передбачається, що додатковим інструментом контролю над знайденими активами стане створений агентством Реєстр арештованого та конфіскованого майна.

З іншого боку, знаючи ситуацію в залежних від впливу Адміністрації президента судах і повністю підконтрольних Мін'юсту електронних реєстрах, будь-які інструменти контролю стають фікцією.

Більш ефективним стримуючим механізмом, найімовірніше, стане взаємна недовіра між БПП та НФ і постійне очікування «кидка» з боку партнерів по коаліції. Принаймні, у стосунку до Нацагентства з розшуку активів.

Справа в тому, що конкурс на главу ДБР, яке згідно з негласною домовленістю має очолити людина від Адміністрації президента, ще не закінчено. А «Народний фронт» свій бонус від цієї домовленості вже отримав у вигляді своєї людини в агентстві.

Відповідно, якщо у АП щось піде не так і потрібний кандидат не отримає посаду глави ДБР, миттєво увімкнеться механізм усунення Янчука з поста керівника Нацагентства з розшуку активів.

Він збереже свою посаду рівно стільки, скільки це дозволить БПП. І в будь-який момент президентські сили можуть зробити перестановку, тим більше що формальний привід для такого випадку вже приберегли.

По-перше, Янчук не відповідає вимогам конкурсу в плані трирічного досвіду роботи на керівних посадах. Відповідно, його перемогу можуть визнати нелегітимною.

По-друге, офіційне відео з фрагментом його фінальної співбесіди, яке раптово зникло, може стати причиною для того, аби оскаржити підсумки конкурсу, про що вже заявив Юрчишин.

«Зникнення відео з фінальною співбесідою глави Нацагентства з розшуку активів може негативно вплинути на запуск агентства, – вважає він. – Інші кандидати можуть подавати позови, і я вже точно знаю, що один кандидат буде це робити, оскільки результати співбесіди приховуються».

Таким чином, система стримування і противаг, в рамках якої існує коаліція БПП та НФ може спрацювати найближчими місяцями. І якщо главою ДБР стане не ставленик президента, Антона Янчука знімуть з посади глави Нацагентства протягом декількох днів.

Однак справа навіть не в ньому, а в принципі формування нових антикорупційних органів. Якщо вже на етапі обрання їхніх керівників запущено механізми прихованих домовленостей для досягнення майбутніх фінансових або політичних бонусів, то навряд чи варто сподіватися на ефективну роботу цих структур.