"Драма на три життя" від Марії Матіос

РЕЦЕНЗІЯ

Сьогоднішня книга - "Солодка Даруся" Марії Матіос - відкриває нову рубрику "Рецензії", де ми ділитимемося емоціями, враженнями та настроями від прочитаних книг. Ніякої канцелярщини, жодної занудності - лише власні емоції, адже саме вони зможуть змусити або підштовхнути потенційного читача взяти до рук книгу, а це, вважайте, у час тотального "ноутбукно-планшетно-смартфонного" періоду - ціле досягнення.

Коментуйте, діліться враженнями, пропонуйте свої улюблені книги! Одним словом, запрошую усіх до діалогу!

Отож, чому саме "Солодка Даруся"? Здавалося б, книга не нова, уже здійснено кілька перевидань, зроблені театральні поставки. Але є книги, які не потраплять під вплив часу. "Дитятко" Марії Матіос - саме з таких.

Пропоную свої враження від книги, яка і по сьогодні є однією з найулюбленіших, котрі я записала через кілька годин після прочитання.

Марія Матіос "Солодка Даруся"

Матіос я читала... Читала всі її книги. Вони відгукувалися у моїй душі срібним дзвоном, змушуючи згадати про те, ким (чим) я була колись.
Звісно, без екзистенції не обійшлося. А також того, що неможливо передати словами, а лише відчути.
Бо пані Марія пише так, що душа розривається на частини, а потім летить у невідомий Ирій...

Драма на три життя. Здається, що візуально то є лише три частини. А насправді кожна з них така індивідуальна і така життєва, що розглядати їх можна тільки окремо, бо кожна з них має свій власний біль і свій розпач.
***
Забуте людьми село Черемошне на Буковині.
Даруся, яку вважають несповна розуму, вважають "солодкою".
Драма сьогоднішня.
Драма минула.
Драма найголовніша.

Даруся замотує коріння квітів у ковдру (бо їм холодно), говорить з природою та тваринами, закопується у землю (тоді її голова не болить).

Потім до Дарусі пристане Іван Цвичок. Майстер, який робить дримби. Людина з ображеною душею, котрому Даруся подарує спокій.

І батькова могила, до котрої довго збирається, бо ж негоже до тата іти з пустими руками.
І зграя псів-охоронців, котрі супроводжують свою княгиню....
І розмова мовчазна ... і розмова справжня, бо тільки з татом Даруся може говорити вголос.

Михайлове чудо.
Мама Дарусі. Велике кохання.
Совітська влада. Знущання. Мовчання. Крик.
Забуття.
Я пишу свої емоції окремими словами, щоб не кричати. Бо то є дуже важко.

А потім ключовий момент, коли за солодкого півника маленька дитина викриває таємницю своїх батьків.

"Та бодай би її німою вродила!" - викрикнула Мотрунка.
Потім Мотрунку знайшли повішеною, а Даруся обіймала мертву маму за ноги.

Трагедія особистого. Трагедія української родини. Влада, яка руйнує долі.

І материнське прокляття, сила котрого здатна змінити хід долі.

"Срібна Марічка" - пані Марія Матіос - зачарувала мене своїми писаннями назавжди (бульварні романи та кулінарні фіглі до уваги, звісно, не беремо)...