У Луцькому зоопарку оселилися іноземці (ФОТО)

У Луцькому зоопарку чергове поповнення: із Риги прибув самець мавпи-патаса (червона мавпа, - ред.) та три самички сурикати, які подарував Варшавський зоопарк.

Про це у соцмережі інформує Луцький зоопарк:

«Як же приємно повідомляти про хороше. Нині – чергова така нагода: нам – розповісти про успіхи, вам – потішитися та швиденько запланувати гостину. Тим паче, що на вас чекають тваринки, що мали ризьку та варшавську прописки. Отож…

Маємо перші два позитивні досвіди співпраці із зоопарками з-за кордону. По-перше, із Риги прибув самець мавпи-патаса (або червона мавпа), дві особини яких вже мешкають у нас. Тваринка подорожувала літаком, у комфортних умовах відповідно до міжнародних вимог до таких переміщень. У наявності – усі необхідні документи. Із Борисполя, де вона пройшла розмитнення, вже добиралася автотранспортом. Нині почувається чудово і влилася у товариство. Тож наразі у Луцьку є самичка та двоє самців цього виду.

А по-друге, у Луцьку вже мешкають сурикати. Трьох самичок-представників цього виду хижих ссавців нам подарував Варшавський зоопарк. Вони подорожували до нас зі столиці Республіки Польща через ПП «Ягодин». У зв’язку з цим висловлюємо величезну подяку керівництву та співробітникам Волинської митниці (ДФС у Волинській області) за сприяння у якнайшвидкому правильному оформленню документів. Адже для нас це був перший подібний досвід, тож без підтримки фахівців такі процедури тривали б значно довше, а тваринки б мусили терпіти певні незручності. Однак, на щастя, порозуміння знайдено, всі дозвільні процедури пройдено, розмитнення здійснено – сурикати у Луцьку! І вже навіть встигли попозувати Олег Міткевич (Oleg Mitkevych).

Наразі вони оселилися із лемурами. Тож, як ви розумієте, потребують власної житлової площі. І ми вже працюємо над цим. Маєте бажання долучитися до когорти доброчинців, що допомагають Луцькому зоопарку ставати кращим, – приєднуйтеся!!!

Довідково:

Кумедні і загадкові сурікати не бояться навіть отрути скорпіонів. Вони мешкають у пустелі Калахарі, що у Південній Африці. Середня тривалість життя цих тварин становить 12-14 років.
Довжина голови й тіла у сурикатів – 250-350 мм, хвіст – 175-250 мм. Статевий диморфізм майже не виражений, самці трохи дрібніші самиць. Середня вага – у межах 750 грамів. Забарвлення жовтувато-сіро-сиве. Голова майже біла, вуха чорні, хвіст жовтуватий із чорним кінчиком. Шерсть довга і м'яка, а підшерстя темно-рудого кольору. Тіло досить струнке з довгими тонкими кінцівками. Передні ноги мають дуже довгі, сильні кігті. Самиці мають шість молочних залоз. Залози видно добре, оскільки на цій частині тіла, як і на шиї, шерсть коротша, ніж у інших місцях. У сурикатів чудовий зір: темні захисні смужки довкола очей дозволяють їм дивитися прямо на сонце, а третє віко надійно захищає від пісків пустелі.

Сурикати риють нори в кам'янистому ґрунті Калахарі або користуються залишеними норами африканської земляної білки. Самі ж заглиблення мають заплутану систему тунелів на глибину до 2 м. Ці житла мають сотні виходів на поверхню і займають до 800 квадратних метрів.Ведуть денний спосіб життя, у теплий день вони гріються на сонці.

Як високоорганізовані тварини, сурикати об'єднуються в колонії, що складаються з двох-трьох сімейних груп по 20-30 особин. Проте деякі надсім'ї мають по 50 представників або й більше. У кожної сім'ї сурикатів – своя територія, яка досягає до 12 квадратних кілометрів.

Кланам сурикатів властива ворожнеча за території, на «межі» яких відбуваються битви, які нерідко закінчуються сумно: при захопленні нори, в якій перебувають дитинчата ворожого клану, їх знищать. Для «розмов» сурикати використовують 10 звукових поєднань, при цьому їх мова складається з 20 «слів». Деякі сурикати придатні для утримання в будинку, їх зараховують до тварин найстійкіших до хвороб.

У колонії сурикатів, кожна особина маєте своє призначення. Дослідники виявили, що старші сурикати відіграють активну роль у навчанні памолоді. Самки – найвідданіші матері. При нападі орла вони закривають собою дитинчат, рятуючи їх від смерті ціною власного життя.

Зазвичай сурикати харчуються переважно цибулинами рослин, сараною, скорпіонами, термітами та іншими комахами, невеликими зміями та їхніми яйцями, птахами, пташиними яйцями, а також добувають земляних білок, мишей і піщанок. До отрути змій та скорпіонів сурикати мають імунітет.

Шлюбний період у сурикатів триває з жовтня по травень. Зазвичай самка народжує по 2-5 дитинчат, при цьому потомство буває 2-3 рази на рік. Тварини не витрачають час на романтичні залицяння: самець просто нападає на самку. Боротьба триває, допоки самка нарешті не поступиться домаганням. Сурикати утворюють стійкі пари, але не завжди зберігають вірність партнерові.

Статева зрілість сурикатів настає в однорічному віці. Новонароджені «дорослішають» за одну ніч: вчора їх іще годувала мати, а вже зранку про їжу вони мають дбати самі.

Якщо хтось із сурикатів перейде з одного сімейства в інше (це трапляється досить часто), то він відразу починає дотримуватися «статуту», прийнятого у новій сім'ї.

У полюванні на здобич сурікати проявляють велику спритність. Для цього вони хапають комаху передніми лапками, причому у скорпіонів відразу виривають жало. Якщо змія захищається, тоді сурикат швидкими рухами лап смикає жертву і дезорієнтує її, а потім хапає за шию. Завдяки спритності і сміливості хижак майже ніколи не буває покусаний, в цьому він схожий з ще одним умілим винищувачем змій – мангустом. Крім того у сурикатів імунітет до отрути скорпіона, тому навіть його укус для звірка нічого не значить».