Як козаки Україну прославляли

У рамках традиційних стрілецьких з'їздів, які відбуваються раз на три роки, з 24 по 26 серпня у місті Тухоля, що в Польщі, відбувся ХVII з’їзд гільдій історичних стрілецьких братств Європи. На цей захід з’їжджається від 10 до 30 тисяч людей. Не обійшлося це дійство європейського масштабу і без наших славних українців.  Уже вдруге Україна мала честь представляти своїх стрільців. До складу козацької делегації входило і  «Козацьке Стрілецьке Братство» з Луцька,  під керівництвом отамана Віктора Федосюка.

На з’їзд до Тухолю прибули делегації з Нідерландів, Бельгії, Франції, Німеччини,  Австрії,  Швеції, Польщі, України,  Хорватії та Чехії.  Це була не просто зустріч стрілецьких братств, а це був колоритний фестиваль  європейських національних культур і стрілецьких традицій. Кожна делегація була вбрана у свій національний одяг. Все дійство відбувалося у величезному наметовому полі, так би мовити, містечку, яке було поділене на декілька областей: для урочистостей, харчування та розваг.

На цьому зібранні були присутні люди, котрі захоплені своїм історичним минулим, культивують любов до історичного костюму та історичної зброї. Коли вони збираються разом, це щось особливе, адже одразу ж по історичному костюмі можна упізнати де французи, де бельгійці, де нідерландці, де шведи. «В той же час, де кожен у своєму костюмі, з’явилися, ми, українці, які представляли своє історичне вбрання, часів змагань Української Народної Республіки за незалежність – чорних запорожців. Чорні запорожці це був кінний полк, тому спочатку для присутніх це була новина, усі запитували з якої ми країни, а потім усі чітко знали, що це наш національний костюм, що це теж наша традиція», - розповідає отаман «Козацького Стрілецького Братства» Віктор Федосюк.

Усе відбувалося на рівні всенародної дипломатії – невимушено, по-братерські та з любов’ю, причому, братства уособлюють військову частину, але братерська любов, як розповідали відвідувачі цього з’їзду, була присутня. Особливо братерські почуття українці відчувають до чехів, поляків та хорватів, бо всі є слов’янського коріння, розуміють мову та емоції.

Спочатку відбувалося засідання вищої гілки європейської гільдії, оскільки  Україну прийняли до цієї гільдії, то на засіданні з вирішальним словом був присутній голова  асоціації стрілецьких братств України Віктор Федосюк. Обговорювались різні питання від фінансування до життя самої спілки, та планів на подальшу роботу.  

У перший день відбувалося святкування, такі собі гуляння на з’їзді. «Козацьке Стрілецьке Братство» не змогли відмовитися від національного продукту, тому дістали із своїх запасів сало, хліб, порізали на бутерброди та роздавали усім охочим. Покуштувати українську національну страву визвався і принц Бельгії, після чого дуже хвалив українців та славну Україну.

Кожна країна марширувала вулицями міста Тухоля. Україна ж мала у своєму арсеналі литавру, ритм відбивали козаки з Київського братства, половина колони була одягнута в одяг чорних запорожців, а половина у більш відомих українських одностроях: кольорових шароварах, жупанах. 

«З переду колони з українських стрільців несли прапор, далі грали на литаврі. Найбільш зворушуючим, мабуть, було те, що вулицями кричали «Ура Україна», бо впізнавали прапор. Це мабуть найбільше і запам’яталося», -  ділиться своїми враженнями відвідувачка з’їзду, Ольга Чернота, яка з Луцька поїхала побачити цей з’їзд на власні очі.

«Я вважаю, що це справді народна дипломатія. Ми представляли Україну з одного боку ніби офіційно, а з іншого ж ми прості люди, які не обтяжені ніякими адміністративними посадами. Згадую про поїздку і якась, навіть, гордість бере за Україну, що ми таке зробили», - натхненно розповідає Віктор Федосюк.

Цікаво те, що у планах «Козацького Стрілецького Братства» приймати такий з’їзд у Луцьку, приблизно через дев’ять років, адже Луцьк дійсно заслуговує на це, уже збоку історичного, бо тут, до прикладу, був з’їзд монархів.

Для історичних стрільців важливий як зовнішній так і внутрішній вигляд. Символом історичних стрільців є півник, тому у Польщі братство стрільців називаються «Куркові». На велику палицю прив’язувався дерев’яний півник, і проводився такий собі чемпіонат зі стрільби у нього, який міг тривати навіть декілька днів, в залежності від відстані.

«Мабуть, зі всього того, що було, мені найбільше запам’яталося  підняття українського прапора в Польщі, в центрі міста Тухоля. Це було вперше, тому у цій урочистості, коли грав гімн України, який виконував польський оркестр, що спеціально вивчив його, відчуваєш себе гордим за Україну. Це було дуже по-душевному, приємно дивитися на це і розуміти, що ми піднімаємо імідж країни на світовій арені», - говорить Володимир Перчук, відповідальний за зброю у «Козацькому Стрілецькому Братстві».

«Після цього з’їзду залишаються лише позитивні емоції, теплі почуття. Приємно, що є можливість показати нашу культуру, нашу історію. Ми гордимося за нашу державу. Ми три роки добивалися того, щоб нас визнавали як стрільців, і нарешті ми засвітилися на європейській арені. Приходить розуміння того, що ми не просто дикі люди, а ми досягнення, ми слава, які наші козаки вибороли в Європі, і якщо про це не говорити воно забувається», - гордими словами завершує Віктор Федосюк.