Чи створять конкуренцію українські яблука польським

Українські садівники планують витіснити європейських. Українська компанія «Vinigrette» власне увійшла зі своїми яблуками на скандинавський ринок, а перед цим – на британський, - пише monitor-press.infо.

«Україна збільшує виробництво високоякісних фруктів, багато компаній працюють над просуванням своєї продукції в надії витіснити польських та італійських конкурентів», – резюмує галузевий портал Freshplaza.com.

«Це не подих конкуренції за плечима, це дихання дракона. Цього року польські садівники через заморозки пропонують на 40 % менше товарів, ніж зазвичай, тому попит на польські яблука повинен бути величезними, але так не є. Одна із причин – українські виробники», – каже Міхал Ляхович, президент виробничої групи «La Sad».

«Однак Україна – це природний постачальник на східні, а не західні ринки. На неї не поширюється російське ембарго, тому вона може продавати продукцію в Росію. Також вона все активніше забезпечує продукцією пострадянські ринки. Я не вірю у витіснення нас із Заходу», – додає Мірослав Малішевський, президент Асоціації польських садівників.

Маріуш Дзівульський, фахівець відділу економічного аналізу в банку «PKO BP» переконує, що українська конкуренція не в змозі серйозно загрожувати Польщі, принаймні зараз.

«Україна виробляє близько 1,1 млн тонн яблук на рік, зокрема десертних і промислових. За даними українського статистичного управління, ця кількість істотно не змінюється. Динамічне зростання було помітне до 2012 р. Протягом деякого часу чути, що Україна багато інвестує в сади, але поки що у статистиці не видно збільшення поставок сировини. У галузі говорять також про спроби наймання польських і голландських садівників для співпраці у створенні садів в Україні та збільшення попиту на дерева польських розсадників», – каже Маріуш Дзівульський.

Міхал Ляхович підкреслює, що молоді українські сади вже плодоносять, а їх багато.

«Конкуренція зростає з кожним сезоном. Одержувачі вже говорять про те, що українські яблука гарніші або дешевші при схожій якості. В Україні у галузь інвестували люди, що заробили капітал в іншому бізнесі. Вони одразу створюють великі фруктові сади, наймають консультантів із Польщі та Західної Європи. Тому вони зможуть боротися з польськими виробниками», – каже глава «La Sad».

У короткостроковій перспективі Маріуш Дзівульський очікує посилення конкуренції на ринку яблучного концентрату, а не свіжих яблук. Із ним погоджується Мірослав Малішевський.

«У цьому сезоні до Польщі було привезено також велику кількість вишень і слив, що, безсумнівно, доводить, що виробництво фруктів в Україні зростає», – говорить глава Асоціації польських садівників.

«У довгостроковій перспективі українці мають низку переваг: добрі умови для виробництва яблук і набагато більш низькі витрати на робочу силу. Проблема – це логістика, слабкі можливості для зберігання яблук та недостатні інвестиції у сади», – додає експерт «PKO BP».

Міхал Ляхович нагадує, що деякі переваги українських виробників є слабкими місцями у польських.

«Ми всі нарікаємо на відсутність робочої сили, рятуємося сезонними робітниками з України. Однак їх досі замало, а ми платимо їм більше, ніж вони заробили би вдома. Українські садівники мають доступ до людей на місці», – підкреслює президент «La sad».

Маріуш Дзівульський каже, що дотепер експорт яблук із України не був великим. Але зменшувався імпорт. Україна колись багато купувала у поляків, а тепер стає все більш самодостатньою.

«Це не лише питання розвитку українських садів. Великі інвестиції також можна побачити в Росії, Казахстані, а Грузія нещодавно шукала в Польщі фахівців із розвитку сектору садівництва. Очевидно, що кожен кілограм, вироблений у цих країнах, – це зменшення продажів польських садівників», – підсумовує Міхал Ляховіч.

На відміну від садівників, польські виробники круп не боялися української конкуренції на західних ринках. Однак вони уявляли собі картину заповнення польського ринку дешевою сировиною, обвалу цін і проблем, пов’язаних зі збутом вітчизняної продукції. У наступних сезонах дійсно було збільшення імпорту, але лише поблизу кордону. Про витіснення із зовнішніх ринків польського зерна українським навіть не йшлося.