Бажання жити заможно неможливе без підйому національної свідомості

Волинський політолог Тарас Літковець вважає, що українців зараз може об’єднати підйом національної свідомості, – інформує «Волинська правда».

«Про 1920-і роки минулого століття влучно сказав наш земляк, історик, політолог В’ячеслав Липинський: «Поборола Україна сама себе». Згодом він виголосив ще одну пророчу фразу: «Ніхто не збудує нам Соборної Незалежної держави, окрім нас самих». Ці слова залишаються актуальними понині. Адже Акт злуки – це не тільки об’єднання територій, це об’єднання різних регіонів України. Без сумніву, побут і менталітет волинян, закарпатців, буковинців, наддніпрянців і, скажімо, мешканців Донбасу відрізняються. Але це не означає, що у нас немає нічого спільного. Ні, нам бракує лише самоутвердження. Бо сьогодні, коли весь світ об’єднують три речі – історія, мова, релігія – нас вони роз’єднують. 

Коли в 1870-71 роках територіально об’єдналася і стала незалежною Італія, тогочасний лідер нації Джузеппе Гарібальді сказав: «Ми маємо Італію. Тепер починаємо виховувати італійців». Цей процес триває там понині, бо північні італійці з південними ніяк не можуть порозумітися, зверхньо до них ставляться…

Дуже відрізняються між собою й німці – південні і північні. Південні є католиками, північні – протестанти. Їхні діалекти не схожі настільки, що мюнхенець швидше зрозуміє француза, ніж свого співвітчизника, котрий живе біля кордону з Данією. Тобто, нічого надзвичайного немає в тому, що українці з різних регіонів мають деякі відмінності. Схожі проблеми існують в Іспанії, Франції, навіть у таких невеликих країнах, як Бельгія. Однак європейські народи все одно об’єднані в нації, для яких найголовніша цінність – їхня державність і самоідентичність. І нашими предками у 1919 році також рухало бажання мати повноцінну державу, якої не було з часів Київської Русі. Нині ж ми маємо державу, але бракує справжніх українців», – зауважив політолог у інтерв’ю газеті «Волинь-нова». 

Також Тарас Літковцеь додав: «За 20 років у нас так і немає чітко сформульованої національної ідеї, та, що існує, надто розгалужена і абстрактна. Тисячу років українці мріяли про здобуття державності. Отримавши її в 1991 році, ця мрія трансформувалася в «розбудову державності» – поняття незрозуміле і аморфне. Зараз нас може об’єднати бажання жити заможніше, однак цього важко досягнути без підйому національної свідомості. Кажуть, історія — це трактування минувшини. На жаль, наша історія нас нічому не вчить, і часто карає за незнання уроків минулого. Тому сьогодні варто нагадати слова В’ячеслава Липинського: «Ми потрібні самі собі. Якщо ми себе не зробимо, самі себе не захистимо, нас ніхто не зробить і не врятує».