• Головна
  • Волинські педагоги і батьками б’ють на сполох у зв’язку з закриттям школи-інтернату
18:04, 3 січня 2014 р.

Волинські педагоги і батьками б’ють на сполох у зв’язку з закриттям школи-інтернату

Педагоги оприлюднили відкритий лист. Вчителі із батьками б’ють на сполох, адже обласне керівництво хоче закрити навчальний заклад. Це, на думку людей, не вирішить проблеми із дітьми з сімей, що опинилися у важких життєвих обставинах.
«У нас безвихідна ситуація. Виникло питання про закриття нашого навчального закладу. І це в той час, коли існує програма Президента України до 2015 року, де вказано про те, що не закриється жоден навчальний заклад! Нас дивує вседозволеність представників обласної та районної влади. Користуючись безвихідним становищем батьків, їхньою правовою необізнаністю, служби у справах неповнолітніх здійснюють тиск на них, примушуючи забирати посеред навчального року дітей для навчання у закладах за місцем проживання. Доходить до того, що відкрито погрожують відмінити виплати на дітей, які ще не навчаються у школі, позбавити батьків батьківських прав! При собі відразу мають підготовлені бланки документів, де вимагається лише підпис батьків.
Батьки не проти подати до суду! Але про що може йти мова, коли представники влади і преса ігнорують наші звернення, перекручують факти, відкрито ображають колектив даного закладу. Влада добре знає, що ці люди не в змозі себе захистити, хоча б тому, що вони не мають коштів на адвоката! (Хоча в газеті «Віче», в статті В.Павлюка зазначено, спираючись на слова голів РДА, що батьки отримують по 8-9 тисяч щомісячно!) Насправді більшість сімей взагалі не мають засобів для існування, або мають статус малозабезпечених.
Наші діти вже навчалися у місцевих школах, звідки були вилучені тими ж самими службами у зв’язку з тим, що перебували у важкому матеріальному становищі, терпіли знущання і приниження з боку не завжди тверезих батьків, регулярно пропускали уроки, що призводило до педагогічної занедбаності, бродяжництва, крадіжок, інших протиправних дій. Ви не уявляєте, наскільки важко педагогам надолужувати втрачені знання, коли в середніх класах прибулих дітей потрібно вчити читати, писати, не боятися висловлювати свої думки. Деякі діти ніколи не бачили сцени, не мали змоги проявити свої здібності, бо були«вигнанцями», «учнями із задніх парт». Мало хто зрозуміє , яких зусиль потрібно докласти , щоб дитину навчити жити в колективі, відчувати себе вільною і рівною.
Голова облдержадміністрації Борис Клімчук стверджує , що за будь-яку ціну таких дітей потрібно повернути у сім’ю , дати їм «зелену вулицю». Але ж нашу школу держава і створила для того, щоб допомогти дітям і їхнім сім’ям вибратися із важких життєвих обставин і попередити соціальне сирітство. Він заявляє, що ми виловлюємо дітей на вулицях, заставляючи навчатися в нашій школі. Тоді як потрапити до нас на навчання діти можуть тільки за направленням обласного відділу освіти.
Невже влада не розуміє, що більша частина цих дітей справді опиниться на вулиці , тільки навряд чи в кого повернеться язик назвати її зеленою.
Про які сірі стіни йдеться в пресі, про яку відсутність статусу! Та ніхто ж навіть не розбирався і напевно не планує. Інакше б вони знали найелементарніші речі: те, що наша школа від часу заснування з 1956 року ніколи не була сирітською. Тут не вчаться діти-сироти і діти працівників, всі вихованці із статусних сімей і перебувають на неповному державному утриманні!
Створилося замкнене коло. Влада тисне на служби, заставляє за тиждень-два створити сприятливі умови для бідних сімей. Служби, прагнучи показати свою роботу і відповідність зайнятим посадам, змінюють негативні акти обстежень житлово-побутових умов на позитивні. Хоча в сім’ях не змінилося нічого, для цього потрібен не тиждень і навіть не місяць, потрібні роки. З примусу забираючи дітей з інтернату, батьки щиро вірять абсурдним обіцянкам представників влади про збільшення соціальних виплат, забезпечення високооплачуваною роботою.
А що робити нам, працівникам школи? Ми стільки часу, сил витратили, щоб створити такий гарний, світлий, затишний заклад. Нам у цьому завжди допомагали спонсори, благодійні організації, зокрема «Братерство без кордонів». І все тільки для того, що комусь захотілось «зрівняти його з землею», «пустити під бульдозер»? І врешті, ми теж люди, маємо своїх дітей і право на працю, чому за рахунок бюджетників влада хоче залатати фінансові діи. Чиновники стверджують, що головне для держави – турбота про «душі дітей». З іншого боку, вони рахують витрачені на них кошти, називаючи заклад нерентабельним. То чи не через «квадратні метри» виникла проблема розгляду питання про ліквідацію нашого навчального закладу. Чи не повторюється на наших очах ситуація закриття дошкільних закладів, бо хтось колись необдумано вирішив залишити діток в сім’ях. А тепер шукають гроші на відбудову закинутих, розграбованих дитячих садків.
Підкажіть, де шукати правду?!
З повагою та надією на справедливість батьківський і педагогічний колектив Сенкевичівської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІІ ступенів:
Волинська область, Горохівський район, смт. Сенкевичівка, вулиця Шевченка, 59"
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...