Волинянин після поранення повінчався та знову відправився в зону АТО

9 вересня на Театральному майдані лучани проводжали бійців батальйону «Айдар» у зону АТО. Серед тих, хто зібрався в дорогу, був і Андрій Нагай – кореєць з українською душею. Буквально напередодні з дружиною Людмилою він узяв церковний шлюб, де були присутні їхні чотирирічна донька та на рік молодший син. Тим часом у цього подружжя є дорослі діти і навіть онуки, оскільки обоє вже мали сім'ї. Про романтичну історію їхнього кохання я дізналась, зустрівшись цими днями з Людмилою.

       ДОРОГА ДО ЩАСТЯ ДОВЖИНОЮ В 20 ЛІТ
     Батько Андрія був військовим. Тож сім'я не раз міняла місце проживання у колишньому Радянському Союзі. На початку 80–х минулого століття опинилася в Луцьку. Обласний центр Волині став містом, де батько закінчив свою військову кар'єру.
     — А познайомились ми з Андрієм у 1984 році, — почала розмову Людмила, яка родом із Рівненщини. — Я їхала до Києва вступати в театральний інститут імені Карпенка–Карого. Андрій направлявся до Луганська — хотів стати курсантом військового училища. Зустрілись ми у поїзді…
     І, певно, тоді зародились їхні почуття. Життєві обставини трохи підкоректували плани молодих людей. Через захворювання голосових зв'язок дівчина змушена була забути про сцену. Андрія при вступі у військове училище спіткала невдача. Незмінними залишились теплі стосунки. Хлопець приїжджав до Людмили на Рівненщину. Вони зустрічались, спілкувались. Він навіть пропонував вийти за нього заміж. Але, як каже сьогодні Людмила, мабуть, не дуже наполегливо. Тому й не сприйняла пропозицію всерйоз. Вона провела його на службу в армію, але, знову ж таки, не обіцяла, що буде чекати. Листувались. Після армії Андрій знову кликав до шлюбу, але…
     Так мало бути, щоб кожен із них створив свою сім'ю. У Людмили народилось троє синів, а в Андрія — донька і син. І навіть тоді, як вже вони росли, чоловік хотів, щоб вони з Людмилою поєднали свої долі. Та стримувало обох те, що діти були ще маленькі. Тому не стали нічого ламати у своєму житті.
     У 90–х роках жінка якийсь час була за кордоном. А коли повернулась, вони знову зустрілись. Видно, долю не обминути.
     — До речі, дружина Андрія і мій чоловік, знали про наші почуття, які не покидали нас із молодих літ, — розповідає Людмила. — І чули, як Андрій казав: «Якщо тільки Люда захоче, то ми будемо разом…».
     І настав той довгоочікуваний день. Вона відповіла Андрієві: «Так». Заради того, щоб бути в парі, вони розірвали перші шлюби. І в 2006 році у Луцьку почали своє життя, як кажуть, із нуля. Власне, це сталося тоді, коли діти виросли (сьогодні вже четверо онуків подарували батькам). А у 2010–му на світ з'явилась уже їхня спільна донька, яку назвали Олександрою, через рік — син Євген. Чи шкодують, що саме так склалось життя, що так багато літ нібито втрачено, бо вони не були удвох? 
     Судячи зі слів жінки, жалю нема — що прожито, то прожито. Але є переконання: видно, Богові так угодно було, аби вони вже у зрілому віці зійшлися і по–особливому оцінили такий дарунок долі.
     
     РЕВОЛЮЦІЯ ПОКЛИКАЛА АНДРІЯ НАГАЯ ДО САМООБОРОНИ
     Хоч і не просто починати все заново, бо жити доводиться на найманій квартирі, але вони нарешті разом. І цим усе сказано. Останнім часом Андрій працював на фірмі «Теріхем–Луцьк», але тут пройшло скорочення. Чоловік розрахувався, був без роботи. Це співпало з початком подій на Євромайдані у Києві. Андрій, кореєць за національністю, але українець у душі, вступив до Самооборони Волині.
     — Спочатку мені не дуже подобалось, — каже Людмила, — що Андрій міг добу, а то й дві не з'являтись вдома. Як і кожній жінці, неприємно, коли не знаєш, де чоловік. Але потім все стало на свої місця. Я знала, що самооборонівці їздили охороняти кордон із Білоруссю. Пізніше з товаришами вирушив до Харкова, де треба було налагоджувати Самооборону. А після Харкова — в Луганськ. І вже там, у військкоматі, його поставили на облік. Він потрапив до батальйону «Айдар».
     Почалась антитерористична операція — тижні, місяці тривог і переживань. Перші поранені, вбиті. Нескінченні дні жалоби. Це тут. А там…
     — Андрій бачив смерть, — продовжує Людмила, — бачив, як хлопцям голови відривало. Його декілька разів контузило. За переживаннями я не помічала, коли кінчається день і починається ніч. Тільки молилась за чоловіка і за тих, хто поруч із ним. А в серпні його поранило. Направили до Харкова, але там був такий наплив важкопоранених, що йому запропонували лікуватися в Рівному, Львові, Києві. Ми вибрали Рівне, куди можна дістатись літаком. Поки він летів, я домовилась із адміністрацією Луцького військового госпіталю, щоб його сюди поклали. Хлопці із Самооборони перевезли Андрія до Луцька.
     — Ви його відвідували, розмовляли з ним — відчували, що чоловік, одужавши, поїде знову на Схід?
     — А я це знала із самого початку, як тільки Андрій потрапив до «Айдару». Він не раз говорив, коли ми розмовляли по телефону, що стоятиме до кінця. Айдарівці — це не хлопці, яким по 18 — 20 років. Це вже досвідчені мужчини. Вони дуже відповідальні і хочуть, щоб та страшна війна не прийшла сюди, до їхніх сімей, їхніх дітей.
     Від Людмили я почула і такі зворушливі слова:
     — Якби не малі діти, теж не сиділа б удома, бо кожен повинен захищати свою державу. У мене троє дорослих синів. Тепер переживаю: сьогодні їх заберуть чи завтра? Старшим уже прийшли повістки. В одного двоє малих діточок, у другого — немовлятко народилось.
     
     ОТЕЦЬ МИХАЙЛО ПОВ'ЯЗАВ ЇМ РУШНИКОМ РУКИ
     Якраз тоді, коли Андрій після лікування в госпіталі мав від'їжджати на Схід України, вони з Людмилою вирішили узаконити свої стосунки.
     — Справа в тому, — зізнається жінка, — що ми хотіли це зробити з самого початку, як тільки стали жити разом. Але, скажу так, обставини складались не на нашу користь. Починати сімейне життя в такому віці непросто — це ж із нуля. До того ж ми втратили дорогих нам людей — і знову відкладалось офіційне одруження. Коли чоловік уже був у зоні АТО, то говорили, що як тільки закінчиться війна, зареєструємо шлюб, щоб донька та син були «легальні» і перед Богом, і перед людьми.
     А сталось це швидше. І значною мірою завдяки отцю Михайлу — настоятелю храму УПЦ Київського патріархату села Маяки Луцького району. Він благословив айдарівців перед першим їхнім від'їздом на Схід. Згодом їздив у зону АТО, мав духовне спілкування з бійцями. І Людмилі переказував від Андрія вітання. І до вінчання благословив їх.
     Перш, звичайно, була урочиста реєстрація шлюбу в Луцькому рацсі. Поспішало подружжя, знаючи, що після одужання Андрій знову буде там, де обороняють Україну. Другого вересня принесла заяву. Прийняли її, але сказали, що треба місяць чекати, бо так передбачено законом. Та після того, як жінка розповіла про їхню з Андрієм ситуацію, ці умовності зняли. Вистачило довідки про поранення чоловіка, щоб через день, 4 вересня, їхній шлюб зареєстрували.
     — Ми спеціально вибирали будень, — каже Людмила. — Хотіли тихенько розписатись і вже вдома з дітками відзначити цю подію. Але не так вийшло, як думалось. Підходимо до рацсу, а там уже айдарівці з дружинами. Квіти, вітання, традиційне шампанське. Зате завдяки цій зустрічі познайомилась із бійцями — тими, хто поруч із Андрієм на Сході. Одне слово, з його бойовими побратимами, котрі, як і він, щодня ризикують життям.
     А потім зателефонував отець Михайло — призначили день вінчання.
     — Вибрали понеділок, 8 вересня, знаючи, що у вівторок айдарівці вже вирушають у дорогу. Цього дня спочатку охрестили своїх діток — Олександру та Євгена. Раніше не могли цього зробити, бо наш тато не був хрещений. Він пройшов цей обряд лише тоді, як вперше їхав на Схід. І знову — приїхали до церкви села Маяки й чуємо, що дзвони виграють, мов на велике свято. Це отець Михайло та друзі Андрія потурбувались, щоб таїнство вінчання стало для нас особливим — урочистим, незабутнім.
     …Коли перед вінчанням мова зайшла, як будуть одягнені Людмила і Андрій, то без обговорень зійшлись на одному: вона постане перед вінцем в українському строї, він — у формі вояка, з якою не розлучається уже не один місяць. І дітки були у вишиванках. І коровай особливий — з тризубом, у кольорах національної символіки, із написом «З любов'ю від «Айдару»!
     Провівши Андрія на Схід України, Людмила Мунтяну (прізвище жінка не змінила, бо «багато документів довелося б переробляти») молиться за чоловіка і за всіх, хто став на захист України.
     — Андрій завжди хотів бути військовим, — каже жінка, тамуючи сльози. — Ця мрія не збулася в юності. Зате став вояком тепер. Ось у такий тривожний і відповідальний час.

АТО Луцьк допомога АТО
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Суспільство
Після відвідування «Нового ринку» під Луцьком все більше лучан розчаровані його роботою. Про незадовільну роботу ринку на своїй сторінці у фейсбук повідомила директорка ГО «Розвиток мікрорайонів міста» Наталія Грушка. Новий ринок!!!Реалії сьогодення!!!Сьогодні мала можливість побувати на так званому новому ринку. Сказати, що здивував, так!!! Я, читаючи дописи в фейсбуці, бачила фоточки заповнених рядів людьми, підприємцями.Життя ринку вирує.Але ні!!!Ряди п...
Суспільство
Від сьогодні за гроші будь-хто може замовити роботу фонтану у Луцьку. Таку послугу запровадило комунальне підприємство “Луцькводоканал”, розповів його керівник Віктор Гуменюк. З його слів поки таку послугу надають лише у Луцьку, – повідомляє Суспільне. Нині у Луцьку – 4 діючих фонтани, ще один — ремонтується. Водограї перебувають на балансі Луцькводоканалу. За словами керівника підприємства, вартість години роботи фонтану становитиме від 200 до 667 гривень...
Суспільство
Луцький торгово-розважальний центр «ПортCity» запрошує талановитих декораторів приєднатися до конкурсу фотозон. «На конкурсі ви зможете не тільки заявити про себе на широку публіку, але і отримаєте можливість виграти 15 тисяч гривень від ТРЦ ПортCity», – заважили організатори.⠀Аби взяти участь в конкурсі фотозон від «ПортCity», необхідно заповнити електронну анкету за посиланням.⠀Реєстрація учасників триватиме до 12 липня 2020 року включно. Поспішіть, адже...
Суспільство
Хід виконання ремонтних робіт інспектували представники міської влади. Про це повідомляють на веб-сайті Луцької міськради. У Луцьку ремонтують одну з найбільших прибудинкових територій міста, що об’єднує будинки вулиць Декабристів, 29, 31, Митрополита Андрея Шептицького, 32, 34 та проспекту Відродження, 5. Об’єкт великий, тому й потребує чималих інвестицій. З міського бюджету на капітальне оновлення двору виділили майже 5 мільйонів гривень. Підрядник працю...
Суспільство
Стартує проєкт "Стріт-арт фестиваль "Lutsk WallKing", який реалізовує Фонд Ігоря Палиці "Тільки разом" за підтримки Українського культурного фонду. Розпочинається проєкт із оголошення творчого конкурсу на найкращі ескізи мурал-арту, повідомили у пресслужбі Фонду. Приймання заявок триватиме до 15 липня. Результати конкурсу буде оголошено 17 липня. Сам фестиваль, який відбудеться в онлайн-форматі, запланований на 22-23 серпня. Проте можливі зміни з огляду на...
Суспільство
Приміщення їдальні на вулиці Кривий Вал, що належить «Укрпошті», виставили на продаж через аукціон. Організовує електронний аукціон АТ «Укрпошта». Цінові пропозиції приймають до 20 липня, відбудеться аукціон 21 липня. Початкова ціна продажу лоту становить 2,477 мільйона гривень, розмір мінімального кроку підвищення – 99,084 тисячі гривень. «Приміщення їдальні 475,1 метра квадратного, місто Луцьк, вул. Кривий Вал, 19. Двоповерхова будівля з цокольним поверх...
Спорт
В Луцьку 2 липня відкрили перший в Україні сертифікований центр легкоатлетичних метань. Про це повідомляє пресслужба Федерації легкої атлетики у Волинській області. Це ще одна сходинка до розвитку королеви спорту в регіоні. Похвалитися умовами для метань, які дозволяють прийняти національні та міжнародні змагання поки в країні мало хто може. Центр відкрили на базі Луцького національного техуніверситету (ЛНТУ), у ньому можна виконувати всі види метань, розм...
Суспільство
Практично новий тролейбус створили працівники Луцького підприємства електротранспорту на основі каркасу тролейбуса «ПМЗ Т2» 1998 року випуску. Про це повідомляє у «Фейсбук» перший заступник Луцького міського голови Григорій Недопад. «У ньому замінено 80 % лонжеронів кузова, проведено заміну зовнішньої металевої листової обшивки на алюмінієво-композитну панель (АКП), яка не піддається корозії і не потребує фарбування. Виготовлено нові високовольтні та низьк...
Суспільство
У Луцьку у місцях активного руху транспорту внесли зміни у схеми руху. За порушення – 255 гривень штрафу.Про це повідомляє Перший.Поворот з проспекту Перемоги на 8 березня і на ШухевичаЗаборонили поворот на вулицю 8 березня. Тепер водії, які рухаються від «Там Таму», повинні спочатку проїхати коло біля історичного факультету, повернутися на проспект Перемоги і повернути на 8 березня, не перетинаючи смуги зустрічного руху. Ну або їхати туди через вулицю Огі...