Волинянин після поранення повінчався та знову відправився в зону АТО

9 вересня на Театральному майдані лучани проводжали бійців батальйону «Айдар» у зону АТО. Серед тих, хто зібрався в дорогу, був і Андрій Нагай – кореєць з українською душею. Буквально напередодні з дружиною Людмилою він узяв церковний шлюб, де були присутні їхні чотирирічна донька та на рік молодший син. Тим часом у цього подружжя є дорослі діти і навіть онуки, оскільки обоє вже мали сім'ї. Про романтичну історію їхнього кохання я дізналась, зустрівшись цими днями з Людмилою.

      ДОРОГА ДО ЩАСТЯ ДОВЖИНОЮ В 20 ЛІТ
     Батько Андрія був військовим. Тож сім'я не раз міняла місце проживання у колишньому Радянському Союзі. На початку 80–х минулого століття опинилася в Луцьку. Обласний центр Волині став містом, де батько закінчив свою військову кар'єру.
     — А познайомились ми з Андрієм у 1984 році, — почала розмову Людмила, яка родом із Рівненщини. — Я їхала до Києва вступати в театральний інститут імені Карпенка–Карого. Андрій направлявся до Луганська — хотів стати курсантом військового училища. Зустрілись ми у поїзді…
     І, певно, тоді зародились їхні почуття. Життєві обставини трохи підкоректували плани молодих людей. Через захворювання голосових зв'язок дівчина змушена була забути про сцену. Андрія при вступі у військове училище спіткала невдача. Незмінними залишились теплі стосунки. Хлопець приїжджав до Людмили на Рівненщину. Вони зустрічались, спілкувались. Він навіть пропонував вийти за нього заміж. Але, як каже сьогодні Людмила, мабуть, не дуже наполегливо. Тому й не сприйняла пропозицію всерйоз. Вона провела його на службу в армію, але, знову ж таки, не обіцяла, що буде чекати. Листувались. Після армії Андрій знову кликав до шлюбу, але…
     Так мало бути, щоб кожен із них створив свою сім'ю. У Людмили народилось троє синів, а в Андрія — донька і син. І навіть тоді, як вже вони росли, чоловік хотів, щоб вони з Людмилою поєднали свої долі. Та стримувало обох те, що діти були ще маленькі. Тому не стали нічого ламати у своєму житті.
     У 90–х роках жінка якийсь час була за кордоном. А коли повернулась, вони знову зустрілись. Видно, долю не обминути.
     — До речі, дружина Андрія і мій чоловік, знали про наші почуття, які не покидали нас із молодих літ, — розповідає Людмила. — І чули, як Андрій казав: «Якщо тільки Люда захоче, то ми будемо разом…».
     І настав той довгоочікуваний день. Вона відповіла Андрієві: «Так». Заради того, щоб бути в парі, вони розірвали перші шлюби. І в 2006 році у Луцьку почали своє життя, як кажуть, із нуля. Власне, це сталося тоді, коли діти виросли (сьогодні вже четверо онуків подарували батькам). А у 2010–му на світ з'явилась уже їхня спільна донька, яку назвали Олександрою, через рік — син Євген. Чи шкодують, що саме так склалось життя, що так багато літ нібито втрачено, бо вони не були удвох? 
     Судячи зі слів жінки, жалю нема — що прожито, то прожито. Але є переконання: видно, Богові так угодно було, аби вони вже у зрілому віці зійшлися і по–особливому оцінили такий дарунок долі.
     
     РЕВОЛЮЦІЯ ПОКЛИКАЛА АНДРІЯ НАГАЯ ДО САМООБОРОНИ
     Хоч і не просто починати все заново, бо жити доводиться на найманій квартирі, але вони нарешті разом. І цим усе сказано. Останнім часом Андрій працював на фірмі «Теріхем–Луцьк», але тут пройшло скорочення. Чоловік розрахувався, був без роботи. Це співпало з початком подій на Євромайдані у Києві. Андрій, кореєць за національністю, але українець у душі, вступив до Самооборони Волині.
     — Спочатку мені не дуже подобалось, — каже Людмила, — що Андрій міг добу, а то й дві не з'являтись вдома. Як і кожній жінці, неприємно, коли не знаєш, де чоловік. Але потім все стало на свої місця. Я знала, що самооборонівці їздили охороняти кордон із Білоруссю. Пізніше з товаришами вирушив до Харкова, де треба було налагоджувати Самооборону. А після Харкова — в Луганськ. І вже там, у військкоматі, його поставили на облік. Він потрапив до батальйону «Айдар».
     Почалась антитерористична операція — тижні, місяці тривог і переживань. Перші поранені, вбиті. Нескінченні дні жалоби. Це тут. А там…
     — Андрій бачив смерть, — продовжує Людмила, — бачив, як хлопцям голови відривало. Його декілька разів контузило. За переживаннями я не помічала, коли кінчається день і починається ніч. Тільки молилась за чоловіка і за тих, хто поруч із ним. А в серпні його поранило. Направили до Харкова, але там був такий наплив важкопоранених, що йому запропонували лікуватися в Рівному, Львові, Києві. Ми вибрали Рівне, куди можна дістатись літаком. Поки він летів, я домовилась із адміністрацією Луцького військового госпіталю, щоб його сюди поклали. Хлопці із Самооборони перевезли Андрія до Луцька.
     — Ви його відвідували, розмовляли з ним — відчували, що чоловік, одужавши, поїде знову на Схід?
     — А я це знала із самого початку, як тільки Андрій потрапив до «Айдару». Він не раз говорив, коли ми розмовляли по телефону, що стоятиме до кінця. Айдарівці — це не хлопці, яким по 18 — 20 років. Це вже досвідчені мужчини. Вони дуже відповідальні і хочуть, щоб та страшна війна не прийшла сюди, до їхніх сімей, їхніх дітей.
     Від Людмили я почула і такі зворушливі слова:
     — Якби не малі діти, теж не сиділа б удома, бо кожен повинен захищати свою державу. У мене троє дорослих синів. Тепер переживаю: сьогодні їх заберуть чи завтра? Старшим уже прийшли повістки. В одного двоє малих діточок, у другого — немовлятко народилось.
     
     ОТЕЦЬ МИХАЙЛО ПОВ'ЯЗАВ ЇМ РУШНИКОМ РУКИ
     Якраз тоді, коли Андрій після лікування в госпіталі мав від'їжджати на Схід України, вони з Людмилою вирішили узаконити свої стосунки.
     — Справа в тому, — зізнається жінка, — що ми хотіли це зробити з самого початку, як тільки стали жити разом. Але, скажу так, обставини складались не на нашу користь. Починати сімейне життя в такому віці непросто — це ж із нуля. До того ж ми втратили дорогих нам людей — і знову відкладалось офіційне одруження. Коли чоловік уже був у зоні АТО, то говорили, що як тільки закінчиться війна, зареєструємо шлюб, щоб донька та син були «легальні» і перед Богом, і перед людьми.
     А сталось це швидше. І значною мірою завдяки отцю Михайлу — настоятелю храму УПЦ Київського патріархату села Маяки Луцького району. Він благословив айдарівців перед першим їхнім від'їздом на Схід. Згодом їздив у зону АТО, мав духовне спілкування з бійцями. І Людмилі переказував від Андрія вітання. І до вінчання благословив їх.
     Перш, звичайно, була урочиста реєстрація шлюбу в Луцькому рацсі. Поспішало подружжя, знаючи, що після одужання Андрій знову буде там, де обороняють Україну. Другого вересня принесла заяву. Прийняли її, але сказали, що треба місяць чекати, бо так передбачено законом. Та після того, як жінка розповіла про їхню з Андрієм ситуацію, ці умовності зняли. Вистачило довідки про поранення чоловіка, щоб через день, 4 вересня, їхній шлюб зареєстрували.
     — Ми спеціально вибирали будень, — каже Людмила. — Хотіли тихенько розписатись і вже вдома з дітками відзначити цю подію. Але не так вийшло, як думалось. Підходимо до рацсу, а там уже айдарівці з дружинами. Квіти, вітання, традиційне шампанське. Зате завдяки цій зустрічі познайомилась із бійцями — тими, хто поруч із Андрієм на Сході. Одне слово, з його бойовими побратимами, котрі, як і він, щодня ризикують життям.
     А потім зателефонував отець Михайло — призначили день вінчання.
     — Вибрали понеділок, 8 вересня, знаючи, що у вівторок айдарівці вже вирушають у дорогу. Цього дня спочатку охрестили своїх діток — Олександру та Євгена. Раніше не могли цього зробити, бо наш тато не був хрещений. Він пройшов цей обряд лише тоді, як вперше їхав на Схід. І знову — приїхали до церкви села Маяки й чуємо, що дзвони виграють, мов на велике свято. Це отець Михайло та друзі Андрія потурбувались, щоб таїнство вінчання стало для нас особливим — урочистим, незабутнім.
     …Коли перед вінчанням мова зайшла, як будуть одягнені Людмила і Андрій, то без обговорень зійшлись на одному: вона постане перед вінцем в українському строї, він — у формі вояка, з якою не розлучається уже не один місяць. І дітки були у вишиванках. І коровай особливий — з тризубом, у кольорах національної символіки, із написом «З любов'ю від «Айдару»!
     Провівши Андрія на Схід України, Людмила Мунтяну (прізвище жінка не змінила, бо «багато документів довелося б переробляти») молиться за чоловіка і за всіх, хто став на захист України.
     — Андрій завжди хотів бути військовим, — каже жінка, тамуючи сльози. — Ця мрія не збулася в юності. Зате став вояком тепер. Ось у такий тривожний і відповідальний час.

АТО Луцьк допомога АТО
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Виклад
(0 оцінок)
40 переглядів в січні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Кримінал
У Ковелі 59-річна жінка намагалась дати хабар прокурору.Про це повідомляє прес-служба прокуратури Волинської області.Зловмисницю було затримано під час надання 15 тисяч гривень процесуальному прокурору за вирішення питання про перекваліфікацію вчиненого її родичем злочину на менш тяжкий.Про зроблену за кілька днів до того пропозицію надання неправомірної вигоди прокурор повідомив керівництво, відтак завдяки його принциповості правопорушницю було викрито і...
Суспільство
На Волині досліджуватимуть проби асфальту, укладеного за новою технологією при -14°С.У пошуках оптимального вирішення проблеми ямкового ремонту доріг, обласна державна адміністрація запропонувала нову технологію, котра дозволяє укладати асфальт при низьких температурах, а також знизити його собівартість, - повідомили у відділі інформаційної політики облдержадміністрації.Нагадаємо, що нову технологію почали випробовувати на одній із найбільш проблемних діля...
Суспільство
Лучанин прийшов до Луцького сервісного центру МВС, щоб зареєструвати автомобіль, а виявилося, що авто розшукує Інтерпол. Про це повідомляють на сторінці Луцького сервісного центру МВС у Волинській області.17 січня чоловік звернувся до сервісного центру МВС щоб зареєструвати легковик "Citroen C5" 2002 року випуску. У процесі спеціалісти сервісного центру МВС встановили, що автомобіль перебуває в міжнародній базі розшуку. Було викликано слідчо-оперативну гру...
Суспільство
У Володимир-Волинському районі, на території П’ятиднівської сільської ради, триває будівництво сміттєвого полігону.  Його вартість – 12 мільйонів гривень. З них 5 мільйонів виділить держава, зокрема із Фонду охорони навколишнього природного середовища, повідомила прес-служба Волинської ОДА. «Потреба будівництва ще однієї черги полігону постала вже давно. Адже перша черга сміттєзвалища вже закрита, друга – прийматиме сміття лише 2-3 роки», – йдеться у повід...
Новини компаній
Технології постійно розвиваються, вони роблять наше життя комфортніше, безпечніше і цікавіше. Медицина також не стоїть на місці. Сучасний безконтактний термометр для вимірювання температури - це пристрій, який в недалекому майбутньому замінить всі ртутні і електронні термометри в кожній родині. Чому ртутні та електронні термометри відходять у минуле? Ртутні моделі йдуть в минуле з кількох причин: незручність вимірювання, треба довго чекати на результат, а...
Суспільство
"Укрзалізниця" цього року запланувала підвищити вартість квитків у декілька разів. Про це розповіли в ефірі ТСН.“Таким чином, протягом 2019 року ціни на квитки планують піднімати двічі - на 12% у квітні і на стільки ж у жовтні. Крім того, компанія має намір підвищити вартість пасажирських перевезень ще на 13-20% в залежності від категорії поїзда і типу вагона”, - розповіли у студії.Нагадаємо, у липні 2018 року стало відомо, що в Україні протягом найближчих...
Суспільство
На КП "Волиньприродресурс" - обшуки. Про це повідомили у прес-службі "Волиньоблради".За попередньою інформацією, обшуки здійснюють працівники СБУ з Київської області.Нагадаємо, КП «Волиньприродресурс» створила Волинська обласна рада. Це підприємство позичило 62 мільйони гривень на дозволи для видобутку бурштину й торфу на Волині у київського підприємства «Ізумруд», яке займається обробкою коштовного каміння і яке пов'язують з групою «Приват» олігарха Ігоря...
Кримінал
Волинянин намагався перевезти через митний пункт пропуску «Ягодин» стоматологічне обладнання вартістю 1,8 мільйона гривень.Про це повідомили у прес-службі Волинської митниці ДФС.Чоловік намагався ввезти на митну територію України без сплати митних платежів 600 упаковок багатошарових цирконієвих дисків. Посадові особи управління протидії митним правопорушенням виявили їх серед іншого краму, який громадянин офіційно задекларував під час в’їзду «червоним» кор...
Суспільство
Між селищем Голоби та селом Свидники Ковельського району сталася ДТП.Про це Інформаційному агентству ВолиньPost повідомили очевидці події.Ймовірно, через складні погодні умови водій білого мінівену не впорався з керуванням та злетів у кювет.На місці працює патрульна поліція.Деталі – згодом.