Понад півстоліття тому в гущавині поблизу Луцька базувалася ракетна частина. Зброю давно вивезли, а ось штольні залишилися. Глибина окремих - 30 метрів. Місцеві мешканці ходять до об'єкта за метало, як на прощу. Влада ж надто не переймається: каже, щоб його накрити, не вистачає грошей.
У лісі поблизу села Війниці провалля з водою чи бетоном на споді - що десять кроків. Місцеві кажуть, це все спадок "холодної" війни.
У 80-х минулого століття на чотирьох гектарах території діяли таємні шахти, що обслуговували дві пари балістичних ракет. Зброю давно утилізували, а ось штолень не загерметизували.
Ракети, які захід називав SS-4 "Сандал", стояли в оцих штольнях завглибшки 30 метрів, а нині вони на половину залиті водою. Люди відпомповують її, й тонами вивозять метал.
Особливо шукачів металу цікавить накриття, де під товщею бетону важка арматура. Це накриття ще рік тому, кажуть місцеві, було на півтора метра довшим. Та заборонити нищити об'єкт чиновники не можуть, бо юридично він не належить жодному відомству: землі передали у державний лісовий фонд, а шахтна установка, яка була передана у Володимир-Волинському лісгоспу – виявилось нічийна.
Тож 30 років небезпечним лісом ходять грибарі, мисливці... будь-якої миті вони можуть поламати собі кістки. Під листям кілька десятків вентиляційних люків, яких не видно. Відлякувати людей від об'єкта мали попереджувальні таблички. Проте, виготовили їх із металу, й у лісі тепер жодного такого застереження. І вже є жертви "металевої" лихоманки.
Зі слів голова Локачинської райдержадміністрації Володимира Мазурока, двоє нібито з Володимира-Волинського добралися до підземної частини, під час вирізки металобрухту отруїлися чадним газом і померли.
Тому місцеві мешканці просять шахти закрити, а на все про все треба, щонайменше, 3 мільйони гривень. Тож якою буде подальша доля штолень - буде відомо, хіба що 2012-го. За інформацією місцевих урядників, об'єкт через суд закріплять за Міністерством оборони.
