Мелодрама в 11 картинах.
Режисер-постановник – Володимир Богатирьов.
Художник-постановник – Наталія Руденко-Краєвська.
Музичне оформлення – Андрій Вавринчук.
Хореограф – Володимир Замлинний.
Помічник режисера – Катерина Шпак.
Це історія однієї родини: Мама кидає сім’ю заради химерного щастя, як їй тоді здавалося, з коханим за кордоном. Та доля склалася інакше і замість очікуваного блаженства – приниження, біль, страждання…
Повернувшись дізнається, що чоловік помер і доля сина склалася, м’яко кажучи, не найкращим чином. Та ось на порозі її квартири з’являється дивний ГІСТЬ.
«ГІСТЬ» на камерній сцені
На камерній сцені Волинського обласного українського академічного музично-драматичного театру нещодавно відбулась прем'єра вистави за п'єсою молодого драматурга Ірини Міхейчевої «Гість». Три вечори поспіль глядачі Луцька мали можливість доторкнутися серцем до непростої долі матері та її сина, неоднозначних стосунків найближчих у світі людей, які протягом двох діб крізь біль образи і сльози відчаю йдуть один до одного.
Вистава триває близько півтори години, але здається, що час пролітає надзвичайно швидко: настільки насичені подіями ці дві доби, настільки несподівані повороти у їхніх стосунках. На цей короткий час глядач стає майже буквально учасником подій, тому що дія вистави розгортається у нього перед очима в прямому значенні цього слова. Акторів не відділяє від глядача звична для великої сцени рампа, вони буквально поруч, до них можна доторкнутися рукою, бачиш близько їх очі, чуєш дихання, відчуваєш нервове тремтіння.
Нова вистава Волинського театру за своєю стилістикою дещо нагадує звичні телевізійні серіали про різноманітні сімейні історії з однією суттєвою відмінністю - тут немає скляного екрану, і почуття, що їх переживають актори, справжні. Відсутність звичної дистанції до глядача вимагає від виконавців особливої мужності та щирості, непохитної віри у істинність сценічного життя, існування в ролі по правді життя, справжнього переживання непростих почуттів своїх героїв.
На мій погляд це повною мірою вдається акторам - виконавцям ролей Матері та Вадима. Дуже переконливі у своїх акторських роботах Катерина Шпак та Світлана Органіста, які виконують роль Матері. Драматург називає їхню героїню то жінкою, то матір'ю, вона дуже різна у різних сценах, і в тому, щоб дізнатися коли вона правдива, а коли грає одну з вигаданих нею ролей - одна з інтриг п'єси. Яка ж вона насправді, хто вона - шльондра, чи нещасна жінка з поламаною долею? Хто вона - розкаяна грішниця, чи змучена самотністю мати-зозуля, що підкидає своїх пташенят у чужі гнізда? Кожна з цих, безумовно талановитих актрис створює виразний, правдивий, багатогранний образ. Але в силу законів мистецтва, вони створюють дуже несхожі образи жінки-матері, і від того кожна вистава несхожа на іншу. Не менш цікаві та переконливі образи створюють у виставі молоді талановиті актори, які грають роль Гостя, - Сергій Єрмакович та Олександр Веремко. Мужчина, Вадим, Син - так автор п'єси називає свого героя і він справді різний у різних ситуаціях, але все-одно він лишається собою. На відміну від матері, він нікого не зраджував, він просто з дитинства ніяк не міг зрозуміти, чому дорослі говорять одне, а роблять інше? Чому так просто можна набрехати власній дитині і покинути її напризволяще? Герой вистави приходить у свій дім як гість, і як гість його покидає. Але за ці дві доби гостювання з ним трапляється надзвичайно важлива річ - він знаходить в собі сили для прощення.
Коли дивишся виставу, мимоволі виникає асоціація з найбільш відомою молитвою-"і прости нам гріхи наші, так само, як і ми рощаєм винуватцям нашим...". Нелегко простій людині виявити великодушність та милість свою, бо змучена і згорьована побутовими негараздами, нерозумінням близьких і рідних, вона чекає милості до себе самої.
Театр дуже простими засобами розповідає глядачеві дуже непросту історію, двох найрідніших людей, де кожен з них має у чому покаятися один перед одним, перед людьми і перед Богом.
Розповів цю історію разом з. акторами режисер-постановник з Рівного, завідувач кафедри театральної режисури інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету Володимир Богатирьов. Його постановка не залишає глядачів байдужими, зачіпає найтонші струни людської душі.
Сподіваюся, що нова вистава, в якій так плідно співпрацюють на камерній сцені молоді та досвідчені актори, буде до вподоби нашим глядачам, займе гідне місце у репертуарі Волинського академічного музично-драматичного театру.