14 лютого – день всіх закоханих!

В Європі день св. Валентина святкують з XIII ст., в Америці він з’явився у 70-ті рр. XVIII ст. У нас же — з недавнього часу. Цікаво, що на Русі існував власний день усіх закоханих. Він святкувався 8 липня на честь Петра і Февронії. Коли виникла традиція дарувати листівки-«валентинки», нині важко встановити точно.

За однією версією, їх почали писати вже через 200 років після смерті отця Валентина. За другою — засновником звичаю став полонений фортеці Тауер герцог Орлеанський. Він писав любовні поеми, адресовані своїй дружині.

Про Валентина, що дав назву святковому дню, ми знаємо небагато. Він мешкав у III ст. нашої ери у римському місті Терні. Валентин був священиком. На той час в Римі володарював імператор Клавдій II, який понад усе цінував військову наснагу, та християн не жалував. Військовий дух легіонів правитель вирішив підтримати за допомогою оригінального засобу — він заборонив легіонерам одружуватися, щоб вони думали тільки про битви. Валентин пішов проти Клавдія II. Він почав таємно вінчати легіонерів з їхніми «дамами серця». Побутує думка, що, окрім цього, він ще й примиряв закоханих, писав інтимні листи замість тих, хто не вмів цього робити. Та рано чи пізно все таємне випливає на поверхню. Наприкінці 260 року нашої ери Валентина заарештували. Згідно з легендою, в нього закохалась сліпа донька тюремщика. Він як священик, що присягнув перед Богом в самоті, не міг відповісти на її почуття. В ніч перед стратою написав їй жалісного листа і підписався «Твій Валентин». Звідси і листівки-«валентинки» (у вжитку з 1800 року). Існує ще одна версія, нібито він теж закохався і навіть, використавши свої медичні знання, зцілив її від сліпоти.

День страти св. Валентина співпав з римськими святками на честь Юнони, богині кохання. Цей день у Римі знаменував прихід весни.
Символом Дня св. Валентина традиційно вважаються червоні троянди, які з’явилися завдяки грецькій богині кохання та краси. Поспішаючи на побачення до Адоніса, Афродита вступила в кущ білих троянд, і її кров освятила квіти, примусивши їх сяяти червоним кольором.
До речі, кожен народ святкує День закоханих по-своєму. Британці, наприклад, надсилають листівки не тільки друзям, а й своїм домашнім тваринам (як мило з їхнього боку!).

Японці ж виявилися більш оригінальними — вони переробили 14 лютого на таке собі «8 березня для чоловіків», коли подарунки отримує сильна стать.

Найромантичнішим знайомством вважається історія шотландця Джима Керша і норвезької дівчини Еккі Олсен. Як виявилось, стародавня морська пошта — пляшка з листом — може використовуватися не тільки для повідомлення про корабельні нещасні випадки. Джим Керш, коли йому виповнилось 15 років, написав листа, закрив його в пляшку і кинув у море, вказавши свою зворотню адресу. Пляшка пропливла 400 миль і опинилась на березі Норвегії, де її підібрала 14-літня Еккі Олсен. Вона написала Джимові відповідь, але відправила вже звичайною поштою. 4 роки вони листувалися, і коли нарешті зустрілися, в той самий день побрались.

У пам’ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони..

Також у цей день дарують коханим квіти (найчастіше троянди — символи кохання), цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.