Всім привіт, дякую що зайшли на мій відгук. Я – людина, яка позбавилася алкогольної залежності. https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Так, це реально! Я проходив лікування від алкоголізму в м Рівне в медичному центрі Матері проти залежностей, який знаходиться на вулиці Горохович Антоніни, 19. Саме тут лікарям вдалося мене врятувати з тієї ями, в якій я опинився за 20 років вживання… Так, стаж солідний і лякаючий. Так, 20 років мого життя просто викинуті на вітер. Але я вважаю, що все у мене ще попереду, мені ж усього лише 47 років! У клініці Матері проти залежностей я навчився бути оптимістом, я навчився любити життя без алкоголю, я можу тепер насолоджуватися життям, мріяти і будувати своє майбутнє. Але до того, як я почав писати відгуки про лікування алкоголізму в м Рівне, я багато чого наробив, багато кого образив, втратив друзів. На щастя, у мене є сім’я яку я люблю і яка любить мене, бо без них я б теж напевно ніколи не потрапив у цей медичний центр і так і закінчилося б моє життя років у 50, якщо не раніше…

Мене звати Влад, як я уже казав, мені 47 років. Народився в місті Рівне тут і живу, тут і колись почав спиватися. Батьки у мене були звичайні, не заможні, але ми і не бомжували. За татом або мамою я ніколи не помічав схильності до алкоголізму, а от мій дід був ще тим пиякою. У той час не було в нас ще центрів лікування алкоголізму, тобто вони були, але скільки разів його не віддавали на лікування алкоголізму в Рівне і Рівненську область – йому нічого не допомагало і він через деякий час починав пити знову і знову. Я тоді ще був маленьким і не дуже пам’ятаю ті часи, мені взагалі не давали з ним бачитися, коли дід був у запої. Воно й не дивно, нащо воно мені дивитися на це? Та й мабуть не хотіли мої батьки, щоб я став таким же… Але не допомогло… Дід помер від алкоголізму коли я ще був маленьким, навчався у молодших класах. Мені так і сказали тоді, що алкоголь це зло і воно вбило дідуся. Чесно кажучи, я не розумів до кінця як це може бути, але просто погоджувався з батьками.

Коли я підріс, почався перехідний період, то тут уже було складніше. Я намагався завжди показувати себе як дорослого. Перед друзями теж любив похизуватись. Одного разу коли мені було 12 років мій друг приніс пляшку вина. Ми вирішили похизуватися перед старшими знайомими і принесли у компанію, начебто це ми купили самі. Насправді ж він помоєму у батьків стирив. Так ті старшаки забрали в нас пляшку і самі випили, нам так нічого і не дісталося. Ми звісно засмутилися, тому що самі хотіли спробувати, але все одно казали, що ми можемо ще дістати, але вам вже не принесемо. Тоді, чомусь це пам’ятаю, почув фразу від одного з них, він крикнув щось типу: ми тебе здамо у центр лікування алкоголізму тоді, хай батьки тебе шукають там! Але цим він не налякав нас і ми десь через кілька днів, коли батьки друга поїхали на город, знов він дістав пляшку вина і ми вже вирішили самі її випити. Нагадаю, що мені тоді було 12 років, то ж усю пляшку випити було чимось нереальним. Мене мабуть з півстакана тоді унесло. Згадую зараз і аж посмішка з’являється. Я не думаю, що відтоді почався у мене справжній алкоголізм, тому що ну це ж історія мабуть кожного другого у тому віці. Коли я тоді напився і мені навіть стало погано, я подумав: який жах, як люди можуть так пити, що їм потім потрібне лікування алкоголізму, в Рівне із області навіть їдуть. Це ж така гидота, так погано від алкоголю… Ніколи в житті не буду пити. Сказав я собі тоді, а зараз, через 35 років сміюся з цього. Дурним був, але що з мене взяти, дитина ще. Відтоді я майже рік не пив ніякого алкоголю, але через рік я встиг подорослішати і спробувати ще… Можливо тоді якесь неякісне вино було? Чи може це просто не мій напій?

В 13 років я напився у другий раз. Тоді була шкільна дискотека і я, щоб бути трохи сміливішим, із другом вирішили випити горілки. Так, саме горілки, а чому? Тому що ми знали, що вона швидше вставляє, і треба її менше, аніж пива чи вина. Довкола ж бачили все, як у дворі п’ють пиво, а як горілку… І до речі і тих, і тих часто забирали потім на лікування алкоголізму, ціна в Рівне тоді напевно була якось небесна, але люблячі мами та дружини знаходили якось гроші… Ну і от, де купити горілки 13 літнім хлопцям ми знали – майже всюди. Чи то район такий, чи то нам просто «щастило». Ми, як справжні чоловіки, взяли пляшку горілки і пішли у більш менш безлюдне місто, щоб не дай боже нас не побачив хтось із сусідів чи знайомих батьків. Як ми тоді її пили, можна тільки сміятися напевно… Але контролю не було і дуже різко із тверезого стану я перетворився в овоча. Не знаю як мій друг на ногах стояв, але це факт. Якось я зайшов до школи, навіть почав танцювати, але швидко впав. Мене хтось штовхнув напевно. Друг підняв, відвід у туалет вмитися, а мене вже почало нудити. Коли я наблював майже всюди, прийшла директорка ну і звісно все це побачила, мене п’яного. Викликала батьків, котрі мене невдовзі забрали. Звісно я потім отримав на горіхи… І от цікаво, чи можна уже з цієї історії побачити, яке в мене майбутнє? Не знаю, але…але…

Коли мені було 16, мої батьки розлучилися. Не із-за проблем із алкоголем, а зовсім по іншій причині. У цьому віці я був хоч і тихим хлопцем, але характер показувати любив. І випити на той момент теж вже любив. Я перепробував багато спиртних напоїв і я пам’ятаю що саме у тому віці зрозумів, чого багато людей так люблять випити. Мені подобався той стан, мені подобався на смак деякий алкоголь, в тому числі і пиво. Я став дорослим і я багато чого зрозумів. Нажаль. Я вже не знав як викликати відразу до алкоголю, щоб я сказав собі, що більше ніколи не буду пити. Коли мені було погано на наступний день, то я казав, що я просто не буду пити десь тиждень. І це все погано. Це вже можна рахувати як перший дзвіночок? Я гадаю так…

Далі я вступив до технікуму. Став потребувати ще більше свободи, хоча у мене її було достатньо. Коли батьки розлучилися, мати знайшла собі нового чоловіка і на мене майже не було часу. Та і навіщо воно мені, коли мене цікавлять тусовки і дівчата. І звісно ж алкоголь. Нажаль мати не бачила мене майже, вона не бачила що мені вже напевно потрібне кодування від алкоголізму чи наркологічний центр Рівного якийсь, який працює з підлітками. Чи правий я що її у цьому звинувачую? Не знаю, на ваш розсуд. Але далі ставало все тільки гірше. Я міг не з’являтися вдома по кілька днів, мати не цікавилась ні де я, ні що я, ні що у мене в технікумі. Так, вона раз на місяць кине байдуже так типу, як у тебе з навчанням там, ну а я скажу що все гуд, не переймайся. І все. Насправді було далеко не все гуд, але якось я все таки закінчив технікум і почав шукати роботу…

Після 20-ти років якось дуже стрімко все пішло вниз. У мене тоді була дівчина, яка до речі теж полюбляла випити. Але вона не любила мої тусовки, отже я її брав туди вкрай рідко. Тільки коли вона мені грошей позичить, тоді я типу її брав, щоб не ображалась. І от одного разу, коли я був п’яним, я сплутав її з іншою дівчиною… Ну і моя тоді все побачила. Не простила. Та і хай, я її не любив від слова зовсім. У мене таких буде ще повно. Але недовго, адже алкоголь дуже швидко змінює зовнішність і уже в 27 років я виглядав зовсім не на 27, і навіть не на 47 як мені зараз, а ще гірше! І не дарма я згадав саме цей вік, адже тоді мені вперше зробили виведення з запою на дому в м Рівне. Насправді я на той час бухав уже майже кожного дня, просто не завжди допивався до несвідомості. Якщо у звичайний день для мене було нормально випити пару літрів пива, або 300 грамів горілки після роботи, то тоді це була зовсім інша картина: я починав пити зранку ну або ж коли прокинусь і до того, як відключусь. Як так сталося я не знаю, але з таким життям як у мене це мало рано чи пізно статися. І нажаль так і було… Я тоді жив у своєї дівчини, з котрою ми разом випивали, а потім посварилися. На фоні цього забухав ще сильніше і вже не міг зупинитися. До речі це вона тоді викликала нарколога в Рівному, який мені зробив виведення з запою на дому. Але що? Ну полегшало мені, ну не пив я пару днів. Але насправді мені просто зняли абстинентний синдром, а залежність то нікуди не поділася. І я хотів випити уже на наступний день. Проблема була тільки у тому, що грошей не було… А от у дівчини були якісь там копійки. І я знав де вони лежать і я звісно що їх вкрав. А чого у мене не було грошей? Логічно, що я пропив усе. На роботі платили мало, та й робота та була, що там кіт наплакав тих грошей. Я ні в якому разі не звинувачую когось, у своєму алкоголізму винен тільки я сам, а наголосив я на цьому лише тому, щоб картину всю домалювати, наскільки все було погано у мене в житті, що мені довелося красти гроші у власної дівчини за для того, щоб купити пару пива собі. Типовий алкоголік! І до речі вона мене вигнала з дому тоді, як дізналася. А куди мені йти, назад до матері? Та ще й там її цей чоловік якого я ненавиджу? Ні, краще я десь так переконтуюсь…

І я пішов до місцевого бару, де я знав деяких випивох таких самих як і я, ну і подумав що може хтось та й пригостить. До речі з подивом узнав від місцевих, що один мій знайомий зробив собі кодування від алкоголізму тут в м Рівне і ціна досить така, не кожному по карману, як мені тоді здавалося. Я думаю ну і хай йому грець! Мене це ніяк не стосується. А сам все ж таки трохи замислився… І з цими думками я зі своїм знайомим, який мене люб’язно пригостив чаркою, випив тої… горілки. Ну і що тут сказати, тієї ночі я наклюкався знатно.. І не просто напився, а напився і впав де впав. Спочатку, як мені казала потім продавчиня з того бару, я впав на пол посеред залу, потім мене чуваки винесли на вулицю. У процесі цього я там щось намагався прокинутися і навіть посперечатися, але сил не було. Та і їм було видно не до мене, кинули мене просто у кущі, та ще й у багнюку якусь, капець. Я прокинувся з такою головою, що краще б я помер тоді… Мені було тааак погано, це не передати словами. Згадав слова знайомого, що Федька пішов на кодування від алкоголізму і відгуки начебто хороші потім надсилав. Я подумав, що зараз остограмлюся і піду до дівчини миритися. Теж пам’ятаю, як я довго вговарював продавчиню продати мені у борг, не перший же раз уже, але після учорашнього вона не дуже шось хотіла мені наливати. Всіма правдами і неправдами я її таки вмовив на 100 грамів і пішов до своєї дівчини миритися. І прийшов не просто миритися, а навіть просити допомогти мені, відправити у якийсь наркодиспансер Рівного ну або просто пошукала де в Рівному лікують від алкоголізму не обов’язково у клініці. Я їй сказав, що ми разом кинемо пити і буде у нас нормальна сім’я. І вона погодилась, але вона погодилась тільки дати мені гроші на моє лікування алкоголізму, сама ж вона казала, що вона не алкоголічка і може кинути сама. До речі, так, вона не сильно пиячила як я, вона могла зупинитись, а от я… Я давав жару. Тож пообіцяв їй, ми знайшли першу попавшуюся клініку де роблять кодування від алкоголізму в Рівному, де, коли я прийшов, мене навіть запевнили, що ніякі побічні ефекти від кодування від алкоголізму мене не потурбують, все зроблять так, наче я ніколи і не пив. Я і повірив, подумав що це було б класно. Можливо і правда воно того варте.

Напевно я нікого не здивую, що тоді мені це не допомогло. Після того кодування від алкоголізму я на наступний день зірвався. У мене була така образа, типу мені пообіцяли що я стану іншою людиною, що алкоголь мене не буде цікавити, а насправді я взагалі нічого не відчув. Як був пиякою, так і залишився. Мене навіть не лякали ніякі наслідки після кодування від алкоголізму якщо випити алкоголь, я знав, що нічого мені не буде. І дійсно, нічого не було. І це був не останній раз нажаль.

Йшов час, за цей час ми з тією дівчиною встигли одружитися. Як це вийшло? Я знову ж таки пообіцяв їй, що кину пити. І одного разу я пройшов лікування алкоголізму гіпнозом в м Рівне, яке мені допомогло аж на місяць.. За цей місяць я показав себе з досить гарної сторони і навіть вона погодилася за мене вийти. А потім я дізнався, що вона потайки від мене випивала, то з подружками, то сама навіть інколи, коли я по співбесідах ходив. І я зірвався. І так було разів зо 5. Я перетворився у смердючого алкоголіка за кілька років. Скільки разів моя дружина хотіла мене кинути? Не порахувати. Але я не міг нічого зробити. Та й вона я бачив, що жаліє мене. Вже ні я, ні вона не довіряли тим клінікам. До речі дружина, як я помітив, теж стала більше випивати, але все ж таки вона не напивалася до такого. Ішов час, я спивався, часто дружина забирала мене… та звідки тільки не забирала…

І все ж таки вихід є. Знову ж таки дякуючи моїй дружині. Саме вона знайшла центр лікування алкоголізму Матері проти залежностей. За стільки років, скільки ми разом, ви уявіть собі, вона мене не кинула і не опустила руки? На відміну від мене. Так, їй довелося мене вмовляти, так ми скандалили. Але їй вдалося. Я погодився поїхати. Лікар-нарколог там заслуговує на окрему подяку звісно ж.. Психолог, який зі мною працював, також. Та всі-всі-всі хто там працює. Їм вдалося не тільки змінити моє сприйняття, але і позбавити залежності, яка була зі мною цілих 20 років! Півтора роки я проходив лікування алкоголізму в Рівному в медичному центрі Матері проти залежностей. https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Правду кажучи, я уже з перших місяців зрозумів, що я потрапив саме у те місце, і я точно знаю, що почалось нове життя, що алкоголь мене більше не наздожене. Я побував на всіх зборах і групах, де збираються алкоголіки, в цьому центрі, мені було та цікаво слухати їх.. Мені подобалося їм співчувати, мені подобалося їх підбадьорювати, мені подобалось, що до мене ставились так само! Там ніхто мене ні разу не засудив за щось чи якось не так подивися. Люди різні, так. Але у той самий час такі однакові…

Пройшов рік. Я тверезий і дуже щасливий. Безмежно вдячний. Не тільки дружині та лікарям, а ще й долі і навіть самому собі! Але все ж таки без наркодиспансеру Рівного Матері проти залежностей я б не писав зараз ці відгуки про лікування алкоголізму. Я б напевно спився та й помер. Точніше я тоді вже спився, просто у мене в будь який день могли відмовити або нирки або печінка, або стати серце, та що завгодно. Але я щасливий, що живу і живу тепер тверезо! До речі, Матері проти залежностей працюють і досі, то ж якщо вам потрібна допомога – https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ або здвоніть одразу: (097) 000-46-71; (099) 000-46-71 це контакти справжні, і скажу вам по секрету – моя дружина теж про всяк випадок готується до лікування алкоголізму саме тут! Ми тепер хочемо повністю нову і здорову сім’ю, ну і звісно ж дітей! То ж і вам бажаю всім щастя, здоров’я і тільки тверезого життя! Адже воно у нас єдине, іншого вже не буде, і поки ще не пізно варто діяти, а ще не пізно, повірте мені, я точно знаю!