Всіх вітаю, любі читачі. Я з міста Луцьк і я був алкоголіком багато років… Почну свою історію.. Все розпочалося, коли мене зі скандалом випхали з чергової роботи. Тоді я зрозумів, що я маю щось змінити у своєму житті. Я був готовий відмовитись від алкоголю, але я не знав, як це зробити на практиці. Я вже повністю розумів, що я – алкоголік. Але помилявся я в іншому: я був упевнений, що якщо я прийму, наприклад, якусь чудодійну пігулку або зроблю якийсь укол від алкоголізму ціна якого може не така й приваблива, але все одно, то моя хвороба у мить зникне, наче її и не було. Ні, я розумів, що є якась каверза, тим більше я вже почитував форуми алкоголіків, але в чому саме вона полягає, я не знав. А помилка полягала в тому, що будь-які методи заборони на мене не діяли. Коли я вперше пройшов кодування від алкоголізму у Луцьку, то вже через 2 тижні я знову пив... Потім було і лікування алкоголізму гіпнозом теж у Луцьку, на 3 роки обіцяли тверезості, з яких я протримався лише 2 місяці. У мене була купа причин, чому я повинен був припинити нарешті пити: повна відсутність кар'єри, з ганьбою втрачена робота… І привід для ганьби я зробив своїми руками. Дружина забрала дочку та пішла від мене ще 2 рокам раніше… Я залишився зі всіма своїми проблемами наодинці. І друзі по дитинству, і студентські друзі та приятелі з роботи – всі перестали зі мною нормально спілкуватися, а дехто повністю відмовився від мене... Я навіть бачив такі випадки, коли хтось переходив на інший бік вулиці, коли встигали побачити мене першими. Ну, ще різко та людина діставала телефон і починала розмовляти нібито з кимось, або розглядалися вітрини. Тому що всі давно знали, що єдине, чого від мене можна чекати – одноманітні розмови і прохання позичити грошей «до авансу». Авжеж ніякого авансу не було, тому що я і не працював частіше за всього у той період. І що цікаво в тій моїй поведінці – у собі я відмовлявся вірити, що я всім набрид і ніхто мене бачити і чути не хоче. Я бувало обходив весь свій під’їзд, всі 9 поверхів у пошуках грошей, але куди б я не дзвонив, або не відчиняли двері, слали мене на анонімне лікування алкоголізму тільки почувши за дверима мій голос. А було навіть і поліцією погрожували...

Як швидко впасти згори вниз

Я працював в одній досить важливій державній структурі в своєму місті, тому цікаві співрозмовники та дивовижні напої, а також кар'єрні перспективи давали гарні надії на майбутнє. Але якщо ще недавно я пив різноманітні елітні алкогольні напої, то згодом я сповз до дешевої горілки, глоду і потрійного одеколону. Впасти з такої висоти виявилося дуже простою справою. Один лікар якось мені сказав, що ефективний спосіб прибрати бодун це випити сорок крапель валокордину. І все: наступного дня я випивав сорок, а ще наступного – пив валокордин склянками. Тому що залежність – це суть моєї особистості. Найнебезпечніше в таких ситуаціях, в яких опинявся я, полягає у відмові визнавати за собою наявність проблеми, в той час як сам зі швидкістю світла летиш у прірву, на саме дно. Я й чути не хотів про те, щоб звернутися до клініки так пройти кодування від алкоголізму тут у Луцьку.  Я тоді думав: боже, мене ж побачити можуть знайомі, як я туди йду, або якщо ляжу в стаціонар, то точно хтось про це дізнається – така ганьба буде! А поки що я спокійно продовжував летіти вниз: у мене були постійні провали пам'яті, у мене все боліло всередині, я був у постійній депресії. І все це відступало, як тільки я випивав свою похмелювальну порцію, яка становила десь приблизно 250 грамів горілки, ну або наскільки грошей вистачить. Піти на якесь анонімне лікування алкоголізму – навіть на думку не спадало і близько… Коли я бував у запоях, то я не міг зрозуміти не тільки те, який сьогодні день, але навіть місяць вгадати було не завжди просто. Я часто губився і на власному районі, і на інших. Буває – брожу біля якогось висотного будинку, вважаючи, що це мій, але до кінця впізнати його не міг. Приставав до людей, просив провести додому. Прокидався на підлозі у якихось страшних забльованих забігайлівках і кублах. Кілька разів я прокидався на платних детоксикаціях, навіть не розуміючи, як я тут опинився і хто мене сюди відправив. Прокидався і в реанімаційних відділеннях... Я тоді ніби не жив, а спав і бачив сон... Спиртне – це безумовно наркотик, бо інакше, як наркотичною дією, під якою я перебував, не можна описати мій стан. А скільки фізичних мук та дискомфорту приносить алкоголізм... От можете мені не вірити, але алкоголіки – це добровільні самогубці, які власноруч повільно й болісно вбивають себе. Так-так, саме болісно! Якщо це читає незалежна людина, то вона може подумати, що всі алкаші – це кайфолови, але насправді все не так. Згадати всі ці нескінченні нічні виклики швидкої, крапельниці, купи ампул, повна відсутність можливості вранці встати з ліжка, а всі ці тижневі, місячні, піврічні запої... Щоранку в повному забутті голова наче наповнена якоюсь отрутою, сморід з рота такий, що здається, що все навколо зараз загориться, а думки... Краще б біль був у рази сильніший, ніж ці жахливі думки. А сльози мами... Саме вона з батьком і оплачувала мою алкогольну пристрасть... На залежність йдуть тонни грошей не лише через постійні витрати на бухло, а й через штрафи, викупи, втрати, аварії лікарні.. Ви коли-небудь цікавилися скільки коштує кодування від алкоголю? Сума може й невелика, але якщо ця процедура не приносить результату, якщо людина через 2 дні, а то і раніше, знов зривається і п’є. Іноді ще дужче, ніж до цього. Тоді що це, як не гроші на вітер.. І так раз за разом… Це просто жах, це страшно.

Чи можуть допомогти якісь інші сили? Чи просто збіг обставин…

Можливо, хтось із вас чув чи знає, що багато залежних говорять про якийсь день, коли вони відчули духовне пробудження. Це типу коли думаєш – все, я йду на кодування від алкоголізму хоча у Луцьку ціна трошки своєобразна, але досить, за любі гроші зроблю… Я собі досі не можу чітко позначити такий день. Хоча не виключаю, що саме це сталося позаминулої весни. Але не було такого, щоб я лягав однією людиною, а вночі на мене зійшло просвітлення і вранці я прокинувся б зовсім іншою... Просто до цього в мене була зима жорстка: починаючи з кінця осені я пив до самого лютого, а в березні прокотився спецустановами: спочатку це був державний наркологічний диспансер у Луцьку, який нічого не дав окрім перепочинку, після якого я відразу злетів у зпій, а потім були різні приватні реабілітаційні центри під Луцьком від алкоголю та наркоманії, де я не лише не перестав пити, а й знайшов собі компанію із собі подібних. Коли я звідти вийшов, то не відчував у собі якогось чіткого бажання відмовитись від алкоголю. Я просто не знав, що робити далі. Існує думка, що потойбічна сила показує себе через людей. Можливо це так. Коли я вийшов із чергової наркоклініки, я за інерцією спробував випити спиртне, навіть удома вкрав банку консервів якихось. Я вже дійшов до такої ручки, що бачачи, як щось погано лежить, я одразу намагався це вкрасти. Потім я знайшов на вулиці якогось забулдигу і разом з ним випив пляшку якоїсь горілки. І що я тоді запам'ятав: від першої склянки не було жодного задоволення, взагалі нуль. Я кілька днів сидів удома і в якомусь збентеженні намагався зібратися, мабуть, намагався накопичити сили, щоб знову пити багато місяців. І, гадаю, так би й вийшло, якби мені не зателефонував один мій «колега» який перебував в одній приватній наркологічній клініці у Рівному! Так-так, саме у Рівному. Як він туди потрапив – одному Богу відомо. Але з цього моменту моє життя почало змінюватися.

Я уїхав..

Після його дзвінка я думав недовго. Невдовзі опинився в Рівному, в одній амбулаторній програмі, і в її основі лежав принцип анонімного лікування алкоголізму у групі з такими ж алкоголіками. Тобто ви зрозуміли, туди приходиш і спілкуєшся з такими ж як ти, тебе підтримуюсь ну і так далі. Не можу сказати, що мені сподобалося, але це було не так погано, як я собі уявляв. Жив я тоді поряд зі знайомим, він мені саме і допоміг з житлом, тобто з цим проблем не було. Зараз оглядаючись назад можу сказати, що це все відрізнялося від моєї недовіри та побоювання, які викликали у мене наркологічні клініки Луцька, але все одно багато чого мені там не подобалося. Наприклад, психологи та групи мені здавались якимись дивними. Насправді все полягало в тому, що вони хотіли, щоб я почав шлях одужання, а я лише хотів знову пити. У нас просто були різні цілі, тому мені здавалося, що вони тягнуть мене в якийсь інший бік. І все це викликало роздратування і навіть злість. Мій знайомий, який можна сказати і привів мене туди, знайшов для мене роботу. Це була перша моя нормальна робота за багато років. Робота була до смішного простою – я пакував зошити. Вдень я працював з Мішою (той самий мій знайомий), а ввечері я мав проїхати через все місто, щоб потрапити в анонімні алкоголіки. Ці дві прості операції були головними завданнями, які мені потрібно було виконати. Адже я міг не доїхати до анонімних алкоголіків, а десь дорогою набратися і піти в тривалий запій... Але Мішаня мене супроводжував і всіляко підтримував. Але… Все трапилось як завжди, наслідки були такі ж, як і наслідки після кодування від алкоголізму у різних установах, в яких я бував… Я його підвів. Я зміг протриматися рівно 2 місяці. Після чого був знову запій на довгі 3 місяці, а потім я опинився в реанімації. Як пізніше сказала мати, мене ледве відкачали, я в п'яному стані заснув і мало не захлинувся власним блюванням, добре, що поруч були небайдужі люди, які встигли перевернути мене. Не знаю, як мамі моїй сповістили, але вона миттю приїхала до мене із Луцьку в Рівне і була завжди поряд.

Мережа реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей» у Рівному – квиток до тверезості

Звичайно, зв'язок з Мішанею був втрачений, я був певен, що він розчарувався в мені, і більше ніколи не захоче мене бачити. Якщо чесно, навіть коли я почав пити, я напивався з думкою, що хочу забути цей період в анонімних алкоголіках і доброту друга, якому треба дбати про себе, про своїх рідних, про дружину з донькою, але він узяв ще тягарем мене, бажаючи витягнути і мене з цієї алкогольної трясовини. Коли я оговтався від алкогольного передозу, то зміг набрати Мішу, щоб перепросити. Він мене здивував тим, що сказав, що ми багато разів перетиналися за цей час на вулиці, і що я вже встиг сто разів перед ним вибачитися. А я цього навіть не пам'ятав... Я йому акуратно сказав, що хочу повернутися до анонімних алкоголіків, але він сказав, що я маю спробувати сходити в інше місце і дав мені номер телефону оцей – (097) 000-46-71. Саме після цієї розмови я опинився у реабілітаційному центрі «Матері проти залежностей» у Рівному на вулиці Антоніни Горохович, 19. Так, я цю адресу назавжди запам’ятав. У цей центр запрошують на лікування алкоголізму і пацієнтів з Луцьку відгуки яких можна до речі знайти в інтернеті легко, і з інших міст України. З моменту закінчення лікувального курсу у мережі реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей» минув рік. Програма спочатку мені здавалося дуже важкою, але це не так, просто треба налаштувати себе на правильний лад. Дуже добре там відносяться до всіх пацієнтів, не дивляться на тебе якось осудливо, ні. Там одна велика сім’я, де кожен тобі допоможе. Лікарі ввічливі, добрі, турбуються про тебе і це видно добре. Порівнюючи своє кодування від алкоголізму у Луцьку ціна якого до речі зовсім не відповідає якості, із з мережею реабілітаційних центрів «Матері проти залежностей» де я опинився – небо і земля. Ще хочу сказати, що ті люди, з якими я познайомився під час лікування – сьогодні вони мої друзі, і ми постійно на зв'язку, бачимося, відвідуємо різні заходи. Знаєте, з першого дня перебування в стаціонарі я зрозумів, що все, що тут відбувається, – це правильний шлях і я в правильному місці. І що дуже важливо: поряд правильні люди. Тож якщо ви шукаєте лікування алкоголізму у Луцьку, шукаєте відгуки про ту чи іншу лікарню, якщо ви навіть зверталися у безліч установ, але все безрезультатно, то я вас розумію, розумію і даю пораду – змініть своє місце, хоча б на деякий час, як я – поїхав до Рівного і опинився у реабілітаційному центрі «Матері проти залежностей», що в решті решт мене врятувало!